Олексій Овсянніков
Почнемо з Південно-Східної Азії. Регіон економічно розвивався останні 40 років (+-) дуже швидко, ріст ВВП був для Європи та Північної Америки захмарним. Така ситуація існує і на теперішній момент. Давайте подивимось на систему середньої освіти Японії, Південної Кореї, Сінгапуру тощо. Повне перевантаження учнів (наша санстанція б вбила), засилля предметів природничо-математичного циклу та фізкультури. Дитина приходить додому зі школи у 20-00 та сідає робити домашнє завдання. Результат – різке зростання наукомістких виробництв (особливо в Китаї) та їх відсотку у ВВП. Задаємо питання Фінляндії – де гордість країни Нокія? Задаємо питання Швеції – де домінуюча колись на ринку мережевого обладнання для мобільного зв‘язку компанія Ерікссон? Де IBM? Насправді ми зараз маємо Sumsung, Huawey, Lenovo. Інше питання, яке вже декілька разів піднімалося на рівні уряду США – чому система середньої освіти країни не може забезпечити необхідну кількість абітурієнтів у топові університети. Статистика щодо кількості студентів – громадян США у Масачуссеті, Берклі, Принстоні є в мережі. А звідки ж інші? Поки відкладемо це питання. Поки що давайте за цими даними висунемо гіпотезу – насилля у середній освіті якось пов‘язано з економічним зростанням у певній середньо терміновій перспективі.
Років з 30 тому сита Європа зрозуміла, що ринок робочої сили швидко переорієнтовується на ринок послуг. Кількість зайнятих на виробництві технічних працівників середньої ланки зменшується завдяки автоматизації виробництва, потреба у висококваліфікованих працівниках залишається сталою, а потреба у сфері послуг зростає. Почався рух щодо гуманізації, як її у нас називають, освіти. Дітей у школі почали навчати переважно навичкам, які допомагають соціалізації, виникли поняття компетентностей у освіті тощо. Багата країна може собі це дозволити. Високотехнологічний сектор працює без збоїв, економіка продовжує зростати. І тут за останні 10 років виявляється, що в Британіі немає жодної автомобільної компанії, так-так, гугліть. А у фінів нема Нокії, і Вольво – теж не Європейське. І тут чомусь до фінів на постгрейд можна без проблем (паперової роботи багато тільки) на технічні спеціальності потрапити з України. І Польша-Чехія за нашими школярами полювання оголосили. Японія, Китай, Південня Корея тощо в цей час продовжують гвалтувати своїх учнів середніх шкіл. Відбір до вишів – це вам не наше ЗНО.
Тепер до України. Потрапив я восени без запрошення на одне педагогічне збіговисько. Фраза однієї дуже поважної (дійсно в минулому є за що поважати) людини з НАПН мене вбила. Знанневий компонент в освіті – то архаїка, а врятує середню освіту тільки компетентнісний підхід. Добре, давайте погодимось. Дитину треба зацікавити, вивчення предмету має бути наближеним до життя, проектна діяльність, танці з бубнами. Тільки до чого прийшли? Далі будуть мої спостереження і висновки. На всеукраїнському конкурсі «Вчитель року» більшість вчительок у презентаціях про свою педагогічну діяльність розповідало про творчі проекти, співпрацю з МАН, нестандартні уроки, роботу учнів у групах. Потім ці вчительки набирали на фаховій контрольній роботі 10-20% від максимальної кількості балів. (Я єдиний, доречі, тоді вибив 100%). 15 років тому 20 % учнів 7-х класів в принципі не могли додавати дроби. Зараз 20% їх додавати вміють. Чому? Відповідь лежить на поверхні. Якось на одних батьківських зборах на мене «наїхала» певна група батьків. Наші учні нічого не розуміють (насправді оцінки були погані). Я почав пояснювати, що діти не в змозі у 8-му класі прочитати умову задачі, ну прочитати можуть, а переказати своїми словами – ні. Я запропонував такий цікавий тест. Купуєте у найближчу п‘ятницю «Український тиждень», там завжди є 1-2 статті з Економіст, це не фізика. Політично нейтральні. Дайте дитині прочитати і спитайте основні ідеї статті, а якщо не вийде, то починайте з казки Колобок. Одиниці спробували і зрозуміли мою ідею. На уроках я можу по три рази різними словами пояснювати умову задачі, а на самостійній – ні. Причина в МОН, дітей не треба перевантажувати, тому з програми з мови був виключений такий вид діяльності як переказ. Зовсім. Ну, нормальні мовники це порушують, тому і нормальні (я маю на увазі – навчені) діти є. Дорозвантажувалися? Прикладів багато.
Висновок простий. Без насильства не буде нормального результату в природничо-математичній освіті. Без розв‘язування Сканаві (або чогось іншого) пачками - не буде навичок в математиці. Без нудного, але необхідного розбору визначень фізичних понять – не буде фізики, також її не буде без грунтовного знання математики. Про проблеми хіміків я вже мовчу, там катастрофа. А якщо залишиться час на танці з бубнами – я тільки за. А європейська система, яка не дає змогу набрати абітурієнтів на технічні спеціальності, але дає змогу випустити з Оксфорду спеціаліста з іспанської літератури 17-го сторіччя Україні, нажаль, зараз не підходить. Може років через 20.
P.S. Подивіться перелік спеціальностей для отримання виду на проживання у Канаді, Новій Зеландії, Австралії тощо. Чому ж без нас та китайців не спроможні?
Років з 30 тому сита Європа зрозуміла, що ринок робочої сили швидко переорієнтовується на ринок послуг. Кількість зайнятих на виробництві технічних працівників середньої ланки зменшується завдяки автоматизації виробництва, потреба у висококваліфікованих працівниках залишається сталою, а потреба у сфері послуг зростає. Почався рух щодо гуманізації, як її у нас називають, освіти. Дітей у школі почали навчати переважно навичкам, які допомагають соціалізації, виникли поняття компетентностей у освіті тощо. Багата країна може собі це дозволити. Високотехнологічний сектор працює без збоїв, економіка продовжує зростати. І тут за останні 10 років виявляється, що в Британіі немає жодної автомобільної компанії, так-так, гугліть. А у фінів нема Нокії, і Вольво – теж не Європейське. І тут чомусь до фінів на постгрейд можна без проблем (паперової роботи багато тільки) на технічні спеціальності потрапити з України. І Польша-Чехія за нашими школярами полювання оголосили. Японія, Китай, Південня Корея тощо в цей час продовжують гвалтувати своїх учнів середніх шкіл. Відбір до вишів – це вам не наше ЗНО.
Тепер до України. Потрапив я восени без запрошення на одне педагогічне збіговисько. Фраза однієї дуже поважної (дійсно в минулому є за що поважати) людини з НАПН мене вбила. Знанневий компонент в освіті – то архаїка, а врятує середню освіту тільки компетентнісний підхід. Добре, давайте погодимось. Дитину треба зацікавити, вивчення предмету має бути наближеним до життя, проектна діяльність, танці з бубнами. Тільки до чого прийшли? Далі будуть мої спостереження і висновки. На всеукраїнському конкурсі «Вчитель року» більшість вчительок у презентаціях про свою педагогічну діяльність розповідало про творчі проекти, співпрацю з МАН, нестандартні уроки, роботу учнів у групах. Потім ці вчительки набирали на фаховій контрольній роботі 10-20% від максимальної кількості балів. (Я єдиний, доречі, тоді вибив 100%). 15 років тому 20 % учнів 7-х класів в принципі не могли додавати дроби. Зараз 20% їх додавати вміють. Чому? Відповідь лежить на поверхні. Якось на одних батьківських зборах на мене «наїхала» певна група батьків. Наші учні нічого не розуміють (насправді оцінки були погані). Я почав пояснювати, що діти не в змозі у 8-му класі прочитати умову задачі, ну прочитати можуть, а переказати своїми словами – ні. Я запропонував такий цікавий тест. Купуєте у найближчу п‘ятницю «Український тиждень», там завжди є 1-2 статті з Економіст, це не фізика. Політично нейтральні. Дайте дитині прочитати і спитайте основні ідеї статті, а якщо не вийде, то починайте з казки Колобок. Одиниці спробували і зрозуміли мою ідею. На уроках я можу по три рази різними словами пояснювати умову задачі, а на самостійній – ні. Причина в МОН, дітей не треба перевантажувати, тому з програми з мови був виключений такий вид діяльності як переказ. Зовсім. Ну, нормальні мовники це порушують, тому і нормальні (я маю на увазі – навчені) діти є. Дорозвантажувалися? Прикладів багато.
Висновок простий. Без насильства не буде нормального результату в природничо-математичній освіті. Без розв‘язування Сканаві (або чогось іншого) пачками - не буде навичок в математиці. Без нудного, але необхідного розбору визначень фізичних понять – не буде фізики, також її не буде без грунтовного знання математики. Про проблеми хіміків я вже мовчу, там катастрофа. А якщо залишиться час на танці з бубнами – я тільки за. А європейська система, яка не дає змогу набрати абітурієнтів на технічні спеціальності, але дає змогу випустити з Оксфорду спеціаліста з іспанської літератури 17-го сторіччя Україні, нажаль, зараз не підходить. Може років через 20.
P.S. Подивіться перелік спеціальностей для отримання виду на проживання у Канаді, Новій Зеландії, Австралії тощо. Чому ж без нас та китайців не спроможні?
