Що найбільше заважає вчителеві?

•        відсутність власних позапредметних інтересів і умінь, які мог­ли б бути суттєвими для учнів;

•        невміння підтримувати дисципліну на уроці;

•        педагогічні та психологічні помилки в спілкуванні з дітьми й до­рослими, які не дають достатнього педагогічного авторитету, щоб бути почутими, бути вшанованими, відчувати любов;

•        нестриманість, агресивність, крикливість як виявлення відсут­ності професіоналізму; в психологічному плані подібна поведін­ка викликає в нього почуття провини, що ще більше погіршує життя й стосунки з оточуючими, поглиблює почуття провини і — коло замикається;

•        невміння організувати діяльність, творчість учнів на уроці, у позакласній роботі з предмета, невміння бути цікавим, перекон­ливим і успішним педагогом;

•        невміння щодня створювати поле й обставини, можливості для успіху

Як це не дивно, але багато хто з учителів не хоче, не любить і не вміє слухати, отже, розуміти своїх учнів.

Учитель — це постійний стан пошуку, потреба в , спосіб життя. Посада пере­дбачає владу, і перед учителем стоїть найважливіше моральне за­вдання — або відмовитися від влади, і тоді необхідно опанувати психолого-педагогічні методи впливу, не сподіваючись на ад­міністративний ресурс, або користуватися владою завжди в інте­ресах учня, розумно поєднуючи необхідні вимоги зі стимулами, індивідуальний підхід з освіченою толерантністю.

Попередніми умовами успішного виховного процесу є:

•        залучення й зацікавлена участь батьків у виховному процесі;

•        створення або наявність позитивного психолого-педагогічного клімату;

•        всебічне піклування адміністрації про вчителя (програма со­ціально-економічної, медичної, психолого-педагогічної під­тримки);

•    добре поставлена система підвищення кваліфікації педагогів.  

Сприяння усім дітям в самореалізації в конкурсному освітньому просторі  і реалізація їх особистих надбань у навчально-виховному процесі.

Найбільш складна й трудомістка задача: предметна диференціація. Учитель має розробити по кожній темі диференційовані завдання й  задачі не менш ніж трьох рівнів, використовувати усі рівні  при поясненні нового матеріалу й навчанні для кожної групи особливий методичний арсенал, узгодити способи й форми оцінювання кожної підгрупи, шляхи переходу з однієї підгрупи до іншої.