Задачі педагогічної логістики

Задачі, які розв’язуються в педагогічній  логістиці, поділяються на сім груп:

• глобальні;
• загальні;
• регіональні;
• спеціальні;
• локальні;
• групові;
• індивідуальні.

Глобальною (головною) задачею логістики є досягнення максимального ефекту з мінімумом витрат в умовах нестабільної ситуації на ринку освітніх послуг.

До глобальних задач педагогічної логістики відносять також моделювання логістичних систем і умов їх надійного функціонування в глобальній інформаційній системі Інтернет.

До загальних задач педагогічної логістики відносяться:

• створення освітніх систем для регулювання матеріальних та інформаційних потоків;
• контроль за рухом користувачів в освітніх інформаційних потоках;
• визначення виграшної стратегії  навчання і  успішної технології фізичного переміщення користувачів у межах освітніх систем;
• розробка способів управління рухом освітніх послуг;
• стандартизація рівнів освіченості користувачів й умови використання їхнього ресурсу та досвіду;
• виявлення незбалансованості між потребами в освіті і можливостями купівлі освітніх послуг й отримання досвіду;
• прогнозування обсягів загальної освіченості користувачів, їх збагачення досвідом та самореалізації;
• прогнозування попиту на освітні товари, що виробляються і переміщуються в рамках логістичної системи;
• розподіл  інформаційних засобів навчання між користувачами;
• оптимізація технічної і технологічної структур автоматизованих освітніх-технологічних комплексів для дистанційного навчання;
• організація вільного і паролевого обслуговування споживачів освітніх систем.

До спеціальних задач логістики можна віднести:

• cтворення мінімальних інформаційних запасів;
• максимальне скорочення часу зберігання інформації в запасах;
• оптимізація часу передавання інформації  між користувачами.

Задача управління логістикою на практиці зводиться до управління кількома компонентами, що становлять так званий«logistics mix»:

• навчальні приміщення (окремі  спеціальні будівлі, центри дистриб’юції освітніх послуг,  приміщення для лабораторних та практичних занять);
• запаси (обсяги інформації для кожної професії, місце знаходження інформаційного запасу);
• передавання інформації(види зв'язків, часові терміни, види  та формати інформації, наявність маршрутів  і каналів зв'язку т.д.);
• комплектація й пакування (простота і легкість з точки зору логістичного обслуговування з одночасним збреженням впливу на освітню активність);
• зв’язок (можливість одержання як кінцевої, так і проміжної інформації( моніторингового контролю рівня освіти)  в процесі  руху  користувачів до поставленої мети).