Принципи управління освітніми системами

    Педагогічна логістика як комплексне управління матеріальними та інформаційними потоками в межах освітніх системи має ґрунтуватись на таких принципах[3]:

1. Розгляд руху інтелектуальних ресурсів від первинного джерела до кінцевого споживача в якості єдиного навчального потоку, що передбачає виконання таких процесів, як інформування користувачів, форму організації навчального процесу, контролю, консультування,   і зберігання навчальних матеріалів.
2. Впровадження організаційно-управлінських механізмів координації дій спеціалістів різних служб, що беруть участь в управлінні інтелектуальними потоками. Результат залежить від того, наскільки успішно вдається зв'язати в систему здійснення комплексу заходів щодо раціоналізації форм, уніфікування рівнів засвоєння, удосконалення навичок і умінь, оптимізації масштабів освоєного досвіду і рівня використаного ресурсу, вибору найвигідніших маршрутів переміщення користувачів тощо.

     Під матеріальним потоком розуміють сукупність апаратних матеріалів, маніпуляторів, муляжів, які надходять від постачальників у вигляді засобів навчання до навчальних підрозділів і, перетворюючись там на готові результати навчальної діяльності, які через канали контролю виходять до споживачів для самореалізації.

     Циркуляція інтелектуальних ресурсів освіти охоплює переміщення їх у навчальні заклади, в  лабораторії та навчальні цехи, та транспортування до них засобів та продукції незавершеного виробництва в межах лабораторій чи цехів, кабінетів, аудиторій і, нарешті, переміщення після отримання результатів  якісного навчання за межі закладу у сферу їх споживання. Розгляд цих формально різнорідних, а за змістом єдиних процесів як цілісного комплексу має важливе значення. Очевидно, функції, пов'язані з формуванням інтелектуального потоку освітнього закладу, технологічно зв'язані, а фінансові витрати на їх виконання економічно залежні. Це означає, що зміни в одному з видів діяльності впливають на інші, а намагання знизити окремі витрати без урахування інших можуть зумовити зростання сукупних витрат.

         Зверну увагу на те, що, ще кілька років тому основними для конструкторів логістичних систем були проблеми тільки фізичних потоків товарів і сировини для навчання. Зараз на перший план виходить  інформаційне забезпечення освітніх систем.

        Під інформаційним забезпеченням фізичного логістичного процесу руху користувачів від експерта до споживача освіти розуміли лише супроводжувальну інформацію. У міру розвитку й поширення освітніх систем у навчальних закладах дедалі більшою відчувалась потреба в розвитку та впровадженні в практику логістичних інформаційних систем, котрі б давали змогу органічно поєднати в єдине ціле всі логістичні субсистеми.

        Формування інформаційної системи — складний і багатоплановий процес, у якому використовуються всі досягнення сучасної інформаційної технології, новітні комп'ютерні системи, кожна з яких робить можливим успішне керівництво виробничими процесами через використання адекватної інформаційної техніки, методів та форм інформаційного забезпечення логістичної системи в цілому. Нові завдання, що ставляться перед організаторами та керівниками навчальних закладів щодо впровадження логістичних принципів, вимагають від них створення такої інформаційної інфраструктури, яка б давала змогу збирати, організовувати і передавати інформацію відповідно до встановлених завдань. Успішний процес функціонування передачі досвіду неможливий без ідентифікації, стандартизації джерел інформації, її обробки та передачі, тобто без створення комп'ютерної мережі освітньої системи.

        Інформаційне забезпечення  педагогічної логістики потребує і відповідного програмного її забезпечення, завдяки якому вся логістична система, починаючи з субсистем, працювала б як єдине ціле. Головним при цьому є об'єднання усіх підрозділів через створену інфраструктуру (комунікаційну та інформаційну системи). Це дасть змогу кожному суб'єктові загального навчально-освітнього процесу зв'язатися з будь-яким його іншим суб'єктом. Комунікаційна система має охоплювати усіх користувачів і замовників даного навчального закладу.

        Інформаційна педагогічна логістика дає нові можливості для організації необхідної інформації відповідно до принципів, розроблених логістикою, в чітку систему, основна функція якої — одержання, обробка та передача інформації згідно з поставленими перед цією системою завданнями. На думку авторитетних спеціалістів деяких відомих навчальних закладів, інформаційна інфраструктура, що створюється як у межах окремих виробничих одиниць, так і в усій освітній системі на базі сучасних швидкодіючих комп’ютерів, відповідного програмного забезпечення, перетворює інформацію з допоміжного (обслуговуючого) чинника на самостійну інтелектуальну силу, яка може, на відміну від інших чинників, постійно та за короткий час підвищувати якість навчання й мінімізувати витрати на освіту. Проте, незважаючи на вже доведену на практиці ефективність застосування інформаційної логістики, вона є лише одним з елементів загальної логістичної системи, і успішне її функціонування можливе лише в разі переходу всього закладу на логістичні принципи. У свою чергу, комплексний логістичний підхід у сфері закупівель, транспортування, використання, опрацювання, збуту та розподілу абсолютно неможливий без інформаційної системи.

Основними положеннями педагогічної логістики є:

1.     Реалізація принципу системного підходу, тобто оптимізація інтелектуального потоку у межах як закладу, так і його підрозділів. Однак максимальний ефект можливий тільки при оптимізації або сукупного інтелектуального потоку від первинного джерела інформації до кінцевого користувача, або окремих значних його ділянок. При цьому всі ланки інтелектуального ланцюга, тобто всі елементи макро- та мікрологістичних систем повинні працювати як єдиний злагоджений механізм.

2.     Відмова від випуску універсального технологічного та маніпулятивного навчання, використання адекватного обладнання, яке б відповідало конкретним умовам використання. Оптимізація потоків за рахунок використання комунікаційного обладнання, що відповідає конкретним умовам роботи, можлива лише у разі випуску і масового використання широкої номенклатури різних засобів вспілкування. Тобто застосування логістичного підходу до управління інтелектуальними потоками можливе лише за високого рівня науково-технічного розвитку.

3.     Гуманізація технологічних процесів навчання, забезпечення сучасних умов дистанційної освіти. Одним з елементів логістичних систем є кадри, тобто персонал, який відповідально виконує свої інтелектуальні функції. Логістичний підхід зміцнює суспільне значення діяльності у сфері управління інтелектуальними потоками, створює об'єктивні передумови для залучення в галузь кадрів з більш високим потенціалом досвіду. При цьому адекватно мають вдосконалюватись умови отримання успішного досвіду навчання.

4.     Облік логістичних витрат протягом усього логістичного ланцюга. Одним з основних завдань логістики є мінімізація витрат на доведення інтелектуального потоку від первинного джерела до кінцевого споживача. Вирішення цього завдання можливе лише за умов, коли система обліку витрат на навчання та обігу дає змогу виокремити витрати на логістику. Отже, виникає важливий критерій відбору оптимального варіанта логістичної системи - мінімум сукупних витрат протягом усього логістичного ланцюга.

5.     Розвиток послуг освітнього сервісу на сучасному рівні. Сьогодні можливості різко підвищити якість навчання об'єктивно обмежені. Тому збільшується кількість закладів, які вдаються до логістичного сервісу як до засобу підвищення конкурентоспроможності. Коли на ринку є кілька постачальників однакового сервісу однієї якості, переваги матиме той з них, котрий в процесі постачання зможе забезпечити вищий рівень освітнього сервісу.

6.     Спроможність логістичних систем до адаптації в умовах ринку освітніх послуг. Поява великої кількості різноманітних закладів та послуг призводить до невизначеності попиту на них, зумовлює різкі коливання якісних і кількісних характеристик інтелектуальних  потоків, що проходять через логістичні системи. В цих умовах спроможність логістичних систем адаптуватись до змін зовнішнього оточення є важливим чинником стійкого становища на інформаційному ринку.

Кінцева мета діяльності в галузі педагогічної логістики виражається «шістьома правилами логістики»:

• інтелект(потрібний  для творчості);
• якість (результати необхідної якості);
• кількість (в необхідній кількості);
• час (доставка в належний час);
• місце (в потрібне місце);
• витрати (з мінімальними витратами).

        Зрозуміло, що мета логістичної діяльності досягається тоді, коли ці 6 правил виконуються, тобто коли потрібний інтелект необхідної якості в належній кількості і в потрібний час доставлений у потрібне місце з мінімальними витратами.

Концепція комерційної логістики передбачає такі її напрями:

• формування системних зв'язків;
• визначення потреби в об'ємах і напрямах освіти;
• визначення послідовності проходження користувачів через пункти контролю рівня знань;
• оперативне регулювання похибок та недоліків;
• формування і управління результатами освіти;
• розвиток матеріально-технічної бази навчального закладу;
• надання комерційних і транспортно-експедиційних послуг.

 Викладене вище показує значні переваги логістичної концепції управління перед традиційною (табл. 1).

Таблиця 1.
Порівняльний аналіз традиційної та логістичної концепцій управління

Ознаки традиційної системи управління	Ознаки логістичної системи
Низький рівень інтелектуальної інтеграції	Високий рівень інтелектуальної інтеграції
Прагнення до максимальної якості	Забезпечення гнучкості в освіті
Оптимізація функцій  освіти	Оптимізація інтелектуального потоку
Високий рівень використання ідеологічних напрямів освіти	Висока пропускна спроможність інтелектуальних концепцій в освіті
Досвід і практика тільки на  виробництва	Практичні навчання на потужностях закладу освіти
Подовжений годинний цикл диспозиції	Дуже скорочений цикл диспозиції, добові та годинні проміжки
Високий рівень готовності навчальної ідеології	Низький або середній рівень готовності інтелекту для кінцевого споживача
Колективне виробництво, орієнтоване на виробничу програму та  штампування спеціалістів	Навчання орієнтоване на замовлення з боку клієнтів, тобто на попит у суспільстві