Проведення тижнів правого виховання

Проведення тижнів правого виховання

Система правовиховної роботи в школі складається з планомірної діяльності її складових частин, у якій беруть участь адміністрація, педколектив, учні закладу, батьки та правоохоронні органи. З метою правового виховання учнів, формування правової культури громадянина України, свідомого ставлення до своїх прав та обов'язків перед суспільством і державою, закріплених у Конституції України, прищеплення учням поваги до держави і права, формування нетерпимості до правопорушень, злочинності, намагання брати посильну участь у боротьбі з ними, здатності протистояти негативним впливам в школи необхідно проводити тижні правового виховання. Протягом цих тижнів проводяться:

1.       Бесіди (додаток А);

2.       Години спілкування (додаток Б);

3.       Уявні подорожі;

4.       Вільний марафон (додаток В);

5.       Ділові ігри;

6.       Рольові ігри;

7.       Відкриті трибуни (додаток Г);

8.       Репортажі для шкільної радіогазети (додаток Д);

9.       Круглі столи;

10.  Ділові розмови;

11.  Лекції;

12.  Заняття з елементами тренінгу;

13.  Вікторини на правову тематику.

Учні закладу беруть активну участь в заходах, турнірах і конкурсах, які проводяться під час тижнів правового виховання і досягають певних успіхів (див. додаток Е).

  

План заходів

щодо проведення Всеукраїнського тижня правознавства

                                          ( 04.12-  10.12.2017 р.)

№ з/п	Назва заходу	Дата	Відповідальні
11.	Виставка-конкурс  дитячих малюнків: «Символи України», «Право у житті», «Мої права в моїй школі»	04 - 07.12.	Левкович Л.О., класні керівники 1-11 кл.
2.	Радіопередача «Знайомство з Фемідою»	04, 06.12.	Биць М.М., шкільний парламент
3.	Заняття з елементами тренінгу «Права дитини. Психологічні умови захисту прав дитини» (7-9 клас)	06.12	Макарян Д.С., Гончаренко С.В.
4.	Заняття з елементами тренінгу для учнів 5-тих кл. «Подорож країною права і моралі»  в рамках реалізації Єдиної комплексної правоохоронної програми  Вінницької облласті.	05.12	Макарян Д.С., Гончаренко С.В.
5.	Моніторинг дотримання прав дітей, як суб’єктів навчально-виховного процесу	Протягом тижня	Макарян Д.С., Гончаренко С.В.
6.	Виставка книг правової літератури «Я – громадянин України»	05.12	Заєць Н.Г.
7.	Відкритий захід для учнів 8-9 кл. з представниками поліції: «Формування самосвідомості підлітка, правове виховання та попередження правопорушень»	07.12	Биць М.М., інспектор превентивної діяльності Печенюк О.В., класні керівники 8 – 9  класи
8.	Єдина виховна година «Права людини: від витоків до сьогодення»	05.12	Класні керівники 1-11 класів
9.	Уроки громадянського виховання: ·      «Символи української держави» в 1-4 кл., ·      «Я – дитина, я –  громадянин» в 5-6 кл.; ·      «Україна – наш спільний дім»  в 7-8 кл.; ·      «Шлях людства до демократії» в 9-11 кл.	06.12.	Класні керівники 1-11 класів
10.	Заняття для учнів початкових класів: «Ми – українці», «Правобукварик» «Сторінками Конвенції ООН про права дитини»	Протягом тижня	Шкільний парламент
11.	Всеукраїнський урок «Права людини» з нагоди проголошення Загальної декларації прав людини	08.12	Класні керівники 1 – 11 класів
12.	Анкетування учнів щодо захисту прав дітей «Температура прав дитини у нашій школі» (1-4 класи)	04.12	Макарян Д.С., Гончаренко С.В.
13.	Відкритий захід. «Турнір юних правознавців» (9 – 11 класи юридичного профілю)	08.12	Биць М.М., Левкович Л.О.
14.	Правова абетка на тему: «Подорож країною прав».(5-6 класи)	06.12	Засімович О.І.
15.	Участь в правовому турнірі в ДНУ ім. В. Стуса «Я маю право, я зобов'язаний»	10.12	Биць М.М.
16.	Участь в студентсько – учнівській конференції «Роль охоронників та охоронців в контексті загальної системи національної безпеки», на базі ВВПУ ДПО	12.12	Биць М.М.

Додаток Є

Рекомендації батькам щодо попередження появи агресивності у дитини як риси характеру

1.                     Намагайтеся виключити з поля зору дитини агресивні фільми та фільми жахів.

2.                     Ніколи не "зривайте" на дитині свої негативні емоції, цим Ви провокуєте відповідну реакцію помсти.

3.                     Якщо напад люті викликаний забороною, то її краще відмінити. Поясніть дитині, що Ви розумієте чим Вона засмучена, але не дозволяйте відмінити заборону, якщо вважаєте її розумною, справедливою та необхідною.

4.                     Щоб запобігти проявам агресії з приводу заборони, домовтеся з дитиною завчасно про межі дозволеного, змістовно і зрозуміло обґрунтовуючи причини. Намагайтеся зробити так, щоб прийняте рішення було спільним – Вашим та Вашої дитини. При цьому заборона повинна бути твердою, бо вона припускає дотримання дисципліни і покарання за її порушення. Але встановлювати обмеження, що відповідають вікові, або ситуації, варто лише тоді, коли дитина робить щось, чого Ви не схвалюєте.

Не знайшовши виходу назовні, ворожість збирається, стабілізується і стає рисою характеру. Тому необхідно допомогти дитині навчитися нейтралізувати почуття ворожості і ненависті.

5.                     Допоможіть дитині зрозуміти, що вона сердита через те, що не в силі висловити свої почуття болю.

6.                     Допоможіть дитині знайти доступні для цього засоби (намалюйте лють, зліпіть її, побийте подушку, або ляльку, покричіть у порожнечу, абощо).

7.                     Поважайте почуття та потреби дитини.

8.                     Приймайте вияв люті дитини як її біль, тоді Вам легше буде раціонально сприймати почуття дитини.

9.                     Підтримуйте здорову наполегливість та зусилля в досягненні мети.

10.                Допоможіть дитині сконцентрувати її енергію для отримання бажаного результату. 

Додаток Д

Репортаж для шкільної радіогазети

"Правам людини – європейський рівень поваги та захисту"

Уся історія людства – і минула, і сучасна – це історія боротьби за свої права. люди розмірковували про справедливість і свободу завжди. Перший крок до визнання прав людини було зроблено в Декларації незалежності США від 4 липня 1776 року, яка урочисто проголосила "Ми вважаємо очевидним наступні істини: всі люди створені рівними і всі вони обдаровані своїм творцем невід'ємними правами. До цих прав належить життя, свобода, прагнення до щастя…"

        Суспільство постійно удосконалюється, і невід'ємні права кожної людини є тим загальним мінімумом, без якого суспільство не може існувати.

Учениці 9-МЮ класу – постійні

ведучі радіопередач «Знайомство

з фемідою» та «Мить історії».

Початок планетарному визнанню прав людини усіма державами було покладено в загальній декларації прав людини (1948р.) Цей документ часто називають Біблією прав людини. сутність і призначення Загальної декларації прав людини неможливо усвідомити. Не з'ясувавши, чому, для чого і яким чином її було прийнято. Отже, згадаймо той час.   

Листопад 1945 року. Нещодавно перемогою держав – союзників антифашистської коаліції закінчилася Друга світова війна. У місті Нюрнберг почався суд над головними німецькими воєнними злочинцями, який чинив Міжнародний військовий трибунал, утворений під егідою ООН державами – переможцями: СССР, Великобританією, Францією та США. Захищаючись, підсудні висували, зокрема, такі аргументи: на якій підставі їх судять? Як громадяни німецької держави, вони виконували її закони, накази керівництва, а отже, діяли правомірно. Що ж до "злочинів проти людяності", то немає юридичного документа, де було б визначено їх поняття та їх ознаки… однак обвинувачі спростували ці аргументи. "Так, доводили вони  трибуналові, підсудні дійсно не порушували юридичних актів своєї держави. Однак справа в тому, що ці акти були несправедливими, анти правовими, оскільки суперечили природним правам людини, народів, людства – насамперед, права на життя, мир, свободу".

Міжнародний військовий трибунал постановив у жовтні 1946 року обвинувальні вироки керівникам рейху, спираючись саме на доктрину природних прав людини. вже тоді безперечною очевидністю виявилась нагальна потреба закріпити, легалізувати базисні ідеї й принципи цієї доктрини та нормативні положення, що з неї виливають,  у спеціальному документі, схваленого організованим товариством в особі ООН. 10 грудня 1948 року делегації 48 держав – учасниць (з 56) проголосували за Декларацію прав людини. З того часу щороку, за рішенням ООН, 10 грудня відзначається в усьому світі як День прав людини. Україна була однією з 56 держав – членів ООН, які наприкінці 1948 року брали участь в обговоренні й прийнятті декларації на 3-й сесії Генеральної асамблеї (хоча, як й інші радянські республіки – члени ООН, утримались при голосуванні цього акта 10 грудня 1948 року). Україна, як член ООН, зазнавала, з одного боку, впливу цієї авторитетнішої міжнародної організації, а з іншого, – сама робила певний внесок в її "праволюдинну" діяльність.

Наша держава нерідко входила та й сьогодні входить до тих органів і установ ООН, на які покладено застосування, удосконалення чинних і проектування нових актів цієї організації прав людини. Це, зокрема, такі спеціалізовані органи системи ООН, як комітет з питань інформації, спеціалізований Комітет з питань тероризму, дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ) з його виконавчою владою, конгрес ООН з питань запобігання злочинності та поводження з правопорушниками, ЮНЕСКО та її виконавча рада, підкомісія із запобігання дискримінації й захисту прав меншостей. 

Україна включила до своєї Конституції чимало нормативних приписів, які відтворюють відповідні положення Декларації, або ж ряду пактів та інших актів ООН. Які конкретизують і деталізують її.

   Додаток А

Бесіда «Громадянин формується з дитинства»

         У сучасного людства є великий гріх – нещасливі діти. Про них багато пишуть. Є такі люди, що намагаються допомогти дітям. Але кількість дітей, що попали в біду, не зменшуються. Сьогодні діти всього світу потребують захисту. 250 млн. дітей у світі існують за рахунок виснажливої роботи, крадіжок, жебракування. 30 млн. дітей 6-11 років не мають змоги відвідувати школу. Щорічно від хвороб умирають до 5 млн. дітей. У багатьох країнах з низьким рівнем життя до 200 млн. дітей живуть в умовах зубожіння. Дітей у світі з нервовопсихічним розладом до 25%. Поширюється бізнес на дітях, використання дітей, від яких відмовились батьки, для трансплантації органів. У США щоденно 300 маленьких американців починають палити. З'явився новий тип дитини – вуличні бізнесмени; біженці; жебраки. Щоденно в Україні підлітки скоюють 104 правопорушення, серед яких вбивства, насильства, грабежі. Три чверті неповнолітніх дітей в Україні – з різними хронічними захворюваннями, тому сьогодні проблема дитинства є найголовнішою проблемою в світі, тому, що діти – це майбутнє кожної країни і всього людства.

         Прийнята у 1959 році ООН Декларація прав дитини значною мірою сприяла захисту дитинства. В ній йдеться про те, що дитина, зважаючи на її фізичну та розумову незрілість, потребує захисту і піклування. Але становище дитини у питанні її прав залишається складним, тому 20 листопада 1989 р. ООН прийняла Конвенцію про права дитини – договір, який повинен виконуватись всіма, хто його підписав. Україна поряд з іншими державами поставила свій підпис під цим документом і цим самим зобов'язалася виконувати декларацію про права дитини.

З правовими питаннями ми зустрічаємось часто. Помилковою є думка, ніби сфера застосування права обмежується покаранням осіб, які вчинили різні правопорушення. Багато хто з учнів дивується, дізнавшись, що наші повсякденні вчинки часто мають правову оцінку. Право, закони супроводжують людину все її життя. Щоб уміло і правильно користуватись своїми правами і добре виконувати свої обов'язки, не порушуючи прав і законних інтересів інших, треба знати закони. Звичайно, у вашому віці неможливо знати детально усі закони. Але основне, що стосується вас, ви повинні знати. Звідки ж ви, учні, можете почерпнути правові знання? З уроків правознавства, виховних годин, позакласних заходів на правову тематику, з книг, газет, журналів, радіо та телепередач. Отже, сьогодні бесіда про закони і право. 

У нашому суспільстві право ґрунтується на принципах моралі. Дитина до 14 років несе відповідальність за аморальні вчинки. Вона несе відповідальність перед школою, товаришами, організацією, у якій працює,

сім'єю. При неодноразових порушеннях можлива відповідальність перед комісією у справах неповнолітніх. 

У 14 років настає кримінальна відповідальність за вчинення ряду злочинів: вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, зґвалтування, пограбування, розбій, крадіжку, злісне і особливо злісне хуліганство, розкрадання вогнепальної зброї, боєприпасів, наркотичних речовин, умисне вчинення дій, що можуть викликати аварію потягу, умисне знищення або пошкодження майна.

У 15 років додається відповідальність за заподіяння майнової шкоди.

У 16 років настає відповідальність за всі види злочинів.

18 років – це повне цивільне повноліття, коли настає відповідальність за всіма законами.

У нас в Україні існують органи правопорядку. Це – суд, арбітраж, органи внутрішніх справ. Вони призвані запобігати хуліганству. Хуліганством вважаються умисні дії, що грубо порушують громадський порядок і виражають неповагу до суспільства. Хуліганство карається позбавленням волі на строк до 1 року, або виправними роботами на той же строк, або грошовим штрафом, а злісне хуліганство – позбавленням волі на строк від 1 до 5 років.

У нашій державі кожна дитина має право на освіту. Це закріплено в Конституції України. А обов'язки учнів закріплені в "Законі про освіту", у "Статуті школи" і у "Правилах для учнів".

Бувають випадки, коли учні бажають під час канікул працювати. Діти на це мають право з 14 років. Для цього потрібна заява батьків, дозвіл школи. Звертатись можна у соціальний відділ для молоді, або в службу у справах неповнолітніх.

Особливо необхідно не порушувати правопорядок у громадських місцях. Громадськими місцями є вулиці, вокзали, кінотеатри, театри, магазини, установи, бібліотеки, музеї, житлові будинки, школи.

Ось, наприклад, стався такий випадок із шкільного життя. Користуючись тим, що у шкільному коридорі нікого не було, учень порвав чудову фотогазету, що висіла на стіні. Чи порушив цей учень правила поведінки в громадському місці, враховуючи те, що у скоєному вчинку він не признався? Так, порушив.

Ось наступний випадок. Один з учнів школи ненавмисне розбив шибку у вікні коридору. І хоч цього ніхто не бачив, хлопчик сказав про свій вчинок класному керівникові і однокласникам. Прийшовши додому, схвильований хлопчик розповів про неприємну подію батькам. Тато дістав шибку потрібного розміру, наступного дня учень приніс її в школу. Техпрацівники допомогли вставити шибку. Такий вчинок не вважається порушенням.

У підлітків є власність. Це деякі особисті речі – книги, одяг і т.п. Учні цією власністю мають право розпоряджатися, якщо це майно перейшло до них у випадку спадку, дарування власності. 

Дитинство є дитинство. Діти беззахисні і обов'язок батьків виховувати дітей, піклуватися про їхній фізичний і моральний розвиток, про підготовку їх до праці. Батьки зобов'язані утримувати своїх неповнолітніх дітей, а в разі потреби – повнолітніх непрацездатних дітей. Обов'язок дітей – піклуватися про батьків. У разі, якщо батьки непрацездатні і потребують допомоги – повнолітні працездатні діти утримують їх.

Швидко плине час і ви закінчите школу і вступите у самостійне життя. Від вас вимагається успішно займатися дорученою справою, бути відповідальним, виконувати громадські обов'язки свідомого працівника, захисника Вітчизни, патріота, борця з недоліками і зловживаннями в суспільстві, господаря багатств країни, сім'янина. Державі буде важлива ваша думка, ваші пропозиції щодо проектів законодавчих актів, які виносяться на широке обговорення. При цьому корисно поповнювати свої правові знання. І особливо важливим є зміцнення готовності боротися із злом, непримиренністю до того, що заважає нам жити. Усе це потрібно громадянинові України.

                                                                                                                     

                                                                              

                                                                                                                 

                                                                                                             Додаток Б

Година спілкування "Чи знаю я свої права?"

Мета: розповісти учням про їхні права й свободи, визначені Конвенцією про права дитини; навчити правильно реалізовувати свої права; виховувати в учнів поважне ставлення до власної особистості та інших.

Кожна держава повинна піклуватись про своїх громадян: про чоловіків і жінок, багатих і бідних, про людей усіх національностей, будь-якого кольору і шкіри, в тому числі про маленьких громадян. У кожній демократичній державі є Конституція, яка захищає людину, гарантує її права.

А що таке Конституція? Конституція – Основний Закон будь-якої держави. У ній записані усі права, за якими повинні жити люди цієї країни. І правила ні в якому разі не можна порушувати!

За допомогою Конституції держава піклується про своїх громадян. В усіх малих громадян є ще й своя Конституція.

Ще в середині XVIII століття письменник та вчений Єпіфаній Славінський написав наставляння, яке назвав "Гражданство обьічаев детских". Це бачення гуманіста того, як дитина повинна жити в суспільстві, як суспільство повинно ставитись до неї, всіляко цінувати, берегти унікальну пору життя – дитинство.

Цивілізована частина суспільства – письменники, філософи, державні діячі висловлювали своє ставлення до дитини. Зокрема, цьому присвячена книга Жан-Жака Руссо "Еміль, або про виховання" (І762 р.) роботи педагогів Костянтина Вентцеля і Петра Каптєрєва. К.Венцель підготував у 1917 році "Декларацію прав дитини" для обговорення на засновницьких зборах. П. Каптєрєв в своїх роботах висловлював думку про те, що "діти – не тварини, навантажені тягарем зобов'язань, а особистості, у яких, як у дорослих, є свої права та обов'язки".

XX століття, як відомо, час конфліктів, жорстоких війн та голоду. В цих умовах частиною населення багатьох країн, що постраждала найбільше, були діти. В 1924 році Ліга націй приймає "Женевську декларацію прав дитини". Через 35 років в 1959 році ООН приймає "Декларацію прав дитини", яка має 10 основних положень про права дитини. Вона актуальна і в наш час. Але Декларація – документ, який лише заявляє, проголошує деякі правові норми, виконання яких обов'язкове для держав.

В 1989 році ООН одноголосно приймає Конвенцію про права дитини – міжнародний документ юридичного характеру, підписавши який держава зобов'язується виконувати її положення (слово Конвенція означає угода, договір між державами). З того часу 20 листопада відзначається Всесвітній день захисту дитини (не плутати з Міжнародним днем захисту дітей, який відзначається 1 червня). Цей документ розглядає дітей, як особливу демографічну групу, яка потребує спеціального захисту. Конвенція розвиває цю ідею: дитина потребує державного та суспільного захисту, створення сприятливих умов для виживання, гармонійного розвитку. Конвенція визнає дитину суб'єктом права, носієм прав – громадянських, соціальних, культурних, особистих.

Орієнтир для держав

Норми, зафіксовані в Конвенції, – це орієнтир для держав, які розробляють свої програми роботи з дитиною в будь-якій галузі. Але всі вони повинні спиратися на основні принципи Конвенції:

·        відсутність дискримінації в ставленні до дитини; 

·        найкраще забезпечення потреб та інтересів дитини;

·        забезпечення прав на життя та розвиток; 

·        повага до поглядів дитини.

Історія Конвенції про права дитини

Людство зрозуміло, що повинна існувати єдина система охорони людини, щоб не допустити більше такого сорому і приниження. Тому 26 червня 1945 року було підписано представниками 50 країн світу Статут Організації Об'єднаних Націй. Ця важлива дата дала новий ковток свіжого повітря людству.

І це був тільки початок. Наступний пункт – Загальна декларація прав людини. Це рішення Генеральної Асамблеї, прийняте у 1948 році, яке є найбільш авторитетним джерелом міжнародних норм щодо прав людини. Загальна декларація разом з Міжнародними пактами про права людини іноді позначається як Міжнародний Білль про права людини.

Загальна декларація прав людини – це новий погляд на життя. Людина починає своє існування з народження, з дитинства. Більше 10 років текст Конвенції про права дитини готувався та змінювався. Але все ж таки 20 листопада 1989 року Конвенція була прийнята.

191 країна світу підписалась під Конвенцією й з великою повагою погодились з її чинністю. Наша ненька Україна також увійшла в число країн, які прийняли Конвенцію. В той самий рік, коли Україна стала незалежною, Конвенція про права дитини стала частиною національного законодавства. Ця дата припадає на 27 вересня 1991 року.

Таким чином, держави, підписавши Конвенцію про права дитини, домовились охороняти права дітей, як живуть на територіях цих держав.

У Конвенції визначено, що дитиною вважається людина, якій ще не виповнилося 18 років, що всі народжуються вільними і рівними у своїх правах і що не можна їх піддавати дискримінації через національну, етичну, релігійну, расову ознаки. А також через стать, політичні переконання.

Основні положення Конвенції про права дитини

Дитина, незалежно від її раси, національності, кольору шкіри, статі, мови, релігії, етнічного чи соціального походження, майнового стану, стану здоров'я, незалежно від її батьків та їх законних опікунів має право:

·        на життя;

·        на ім'я та набуття громадянства;

·        знати своїх батьків;

·        на збереження своєї індивідуальності;

·        підтримувати взаємини з обома батьками, якщо ті розлучилися;

·        висловлювати свої погляди і думки з усіх питань; одержувати і передавати інформацію (за винятком певних обмежень);

·        на свободу думки, совісті і релігії;

·        на свободу об'єднань і товариств у мирних цілях;

·        на особисте і сімейне життя, недоторканість житла, таємницю кореспонденції;

·        на захист від посягань на особисте життя, честь і гідність;

·        на повноцінне і достойне життя, на піклування з метою догляду за нею;

·        на користування благами соціального забезпечення;

·        на освіту, відпочинок і дозвілля;

·        на   рівень  життя,  необхідний   для   фізичного,   розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини;

·        на захист від економічної експлуатації і від виконання будь-якої

·        роботи, яка може завдавати шкоди здоров'ю чи розумовому, фізичному, моральному, соціальному розвитку;

·        на захист від незаконного зловживання наркотиків, психотропних речовин,   від   усіляких   форм   сексуальної   експлуатації   та сексуальних розбещень;

·        на гуманне поводження, на захист від незаконного чи свавільного позбавлення волі, свободи;

·        на негайний доступ до правничої допомоги і на таке поводження, яке сприяє розвитку в дитини почуття гідності і значущості, зміцнює і ній повагу до прав людини і її свобод, сприяє виконанню нею корисної ролі в суспільстві.

Знай свої права

§  Усі діти мають право на любов і піклування. 

§  Діти рівні у своїх правах.

§  Мають право на освіту.

§  Мають право на відпочинок і дозвілля.

§  Мають право на медичну допомогу.

§  Жодна дитина не повинна бути примусово залучена до праці.

§  Жодна дитина не повинна бути жертвою насильства або війни.

§  Жодна дитина не повинна бути жертвою сексуальних домагань.

§  Діти мають право вільно висловлювати свої погляди. 

§  Діти мають право на свободу совісті, думки і релігії. 

§  Діти мають право на вільне спілкування.

§  Особлива турбота дітям без сімей.   

§  Особлива турбота дітям, які перебувають у конфлікті із законом.

      Додаток  В

Вільний марафон "Дорогами прав та обов'язків"

Кожна людина живе за законами своєї держави. Ми – за законами України.

Деякі громадяни здійснюють вчинки, якими порушуються приписи діючого права. Такі вчинки звуться правопорушеннями. Сьогодні ми поведемо мову про кримінальні правопорушення, які є найтяжчими за своїм характером і в законодавстві називаються злочинами. Більше уваги приділимо злочинам, скоєним неповнолітніми.

I етап

1.     Що означає термін "склад злочину"?

(Це сукупність встановлених кримінальним законом ознак, наявність яких і характеризує те чи інше діяння як злочин. При відсутності хоча б однієї з ознак, відсутнім є і відповідний злочин).

2.     Поясніть термін "суб'єкт злочину"?

(Це особа, яка може скоїти відповідний злочин і нести за це кримінальну відповідальність).

3.     Згідно з кримінальним законодавством, яких осіб вважають неповнолітніми?

(Неповнолітніми вважають осіб від 14 до 18 років).

4.     Що означає термін "покарання"?

(Покарання — це захід державного примусу, який застосовується до особи виключно за вироком суду за вчинення злочину і полягає в серйозних обмеженнях прав і свобод даної людини).

5.     Який максимальний строк позбавлення волі неповнолітніх згідно з діючим законодавством України?

(10 років).                                                   

II етап

1.     Яка загальна межа віку, з якого можливе притягнення до кримінальної відповідальності?

(16 років, лише деякі з 14 років).

2.     Назвіть злочини, за які можуть бути притягнені до кримінальної відповідальності особи у віці від 14 до 16 років?

(Суд може притягнути до кримінальної відповідальності осіб у віці від 14 років за: 

а) вбивство;

б) посягання на життя судді, працівника правоохоронного органу;

в) умисне заподіяння тілесних ушкоджень, що причинили розлад

здоров'я;

г) зґвалтування;

д) крадіжку;

е) грабіж;  

є) розбій;

ж) злісне, або особливо злісне хуліганство;

з) пошкодження об'єктів нафто-, газо- та нафто-

продуктопроводів при обтяжуючих обставинах;

к) умисне знищення або пошкодження державного, колективного чи

індивідуального майна громадян, що спричинило тяжкі наслідки;

л) умисне вчинення дій, які можуть викликати аварію поїзда).

3.     Які заходи можуть застосовуватись до особи, яка вчинила у віці до 18 років злочин, що не становить великої суспільної небезпеки якщо буде визначено, що її виправлення можливе без застосування кримінального покарання? Назвіть їх.

(Суд може застосувати примусові заходи виховного характеру, які не є кримінальним покаранням. Їх п'ять:

  а) зобов'язання публічно, або в іншій формі попросити вибачення у

потерпілого;

б) застереження;

в) передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, які їх замінюють чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за його згодою, а також окремим громадянам на їх прохання;

г) покладання на неповнолітнього, який досяг 15-річного віку і має

майно або заробіток, обов'язку відшкодувати заподіяні збитки;

д) направлення неповнолітнього до спеціальної навчально-виховної

установи для дітей і підлітків до його виправлення.)

4.     На який строк може бути направлений неповнолітній до спеціальної навчально-виховної установи для дітей та підлітків?

(До його виправлення, але не більше 3-х років).

5.     Як назвати звільнення від кримінальної відповідальності, прощення одним словом?

(Амністія).

ІІІ етап

1.     Двоє неповнолітніх проникли в чужий гараж і викрали автомобіль.

Це, безумовно, злочин. Який? Адміністративний чи кримінальний?

(Кримінальний).

2.     Учень 9-го класу займався продажем наркотичних речовин. Чи є це злочином і якщо це так, то як карається?

(Це один з найтяжчих злочинів. Карається тривалим позбавленням волі).

3.     Група учнів зрубала в дендропарку ялинку. Як кваліфікується такий вчинок?

(Це адміністративний злочин. Карається штрафом).

4.     Група хуліганів напала на учня. Обороняючись, учень вибив око нападнику. Яке покарання чекає на учня?

(Ніяке. Він діяв в межах необхідної самооборони).

5.     Неповнолітній          відбирає    у       дітей           гроші.        Який          це      злочин?

(Кримінальний. Карається позбавленням волі).

Додаток Г

                       Відкрита трибуна "Як не стати жертвою злочину"

Мета: Формувати у учнів правову свідомість, почуття гідності, любові до рідної землі. 

Вступ. Сьогодні ми зібралися обговорити проблему: як не стати жертвою злочину, а саме, як не попасти у сучасне рабство. Рабство (в сучасному розумінні) – це повна залежність однієї людини від другої. А в залежність людина попадає тоді, коли їй підготовлена пастка.

А зараз ми зібралися для того, щоб провести невеликий тренінг і допомогти вам не потрапити у пастку.

Ось зараз я хочу вам повідомити яким саме шляхом можна потрапити у рабство. Це може бути:

·        "відкрите" вербування на роботу;

·        транспортування за кошт посередника чи господаря;

·        переміщення;

·        передавання з рук у руки;

·        насильницьке затримання;

·        відкритою торгівлею.  

Отже, "відкрите вербування на роботу". Хто може розповісти про це?  Відкрите вербування на роботу відбувається:

ü  за допомогою оголошень в інтернеті, в газетах, на базарах і стовпах; 

ü  за допомогою знайомих знайомих; 

ü  виклику із іншої держави.

Ми бачимо оголошення на стовпах, на базарі. Той, хто вивішує ці оголошення, ніколи не відповідає за результати чи за подальшу долю тих, хто бажає скористатися цими оголошеннями. Коли людина приходить по оголошення, вона не завжди може розібратися в обставинах. її зразу намагаються охопити увагою, пропозиціями, напоїти кавою інколи дещо і в такому стані вона підписує документи навіть не прочитавши змісту.

Так само можуть друзі знайомих запропонувати виїхати в певне місце дівчатам на роботу без конкретного договору чи контракту, тобто без будь-яких документів.

Виклик по візі з іншої держави. "Віза" - це дозвіл на в'їзд до іншої держави. Цю візу тут не обов'язково реєструвати, тому вона може стати легальною перепусткою до рабства. Якщо навіть тут все це зареєстровано, то посередники, які зацікавлені взяти в рабство цю людину; навіть, можуть віддати її в рабство в іншу країну (а не в ту, в яку виготовлені документи). Тобто, якщо людина попала в "лапи" до аферистів, то вони її вже не випустять.

А є ще інший шлях попадання людини в рабство. Один з них такий:  транспортування  і харчування за кошти посередника. 

Транспортування та харчування за кошти посередника приводять людину до боргового рабства, бо:

ü І квитки і документи знаходяться у людини, яка супроводжує майбутнього раба. 

ü І супроводжуючий має право називати будь-яку ціну за квиток, за харчування. 

Як правило – це дуже високі ціни, які людина не в змозі оплатити.

Таким чином, цей українець попадає в боргову залежність, або в боргове рабство. І боржника силою змушують підписувати самі різні папери на незнайомій іноземній мові.

1.                Переміщення людей найчастіше проводиться без їхньої згоди насильницьким шляхом. Це – і захоплення в полон, це – і недозволені ін'єкції (уколи), і це – передача з рук в руки "раніше підготовлених і оброблених" дівчат. Вони часто бувають зв'язані або залякані.

2.                Відкрита купівля. Батьки відкритим шляхом продають своїх дітей. За домовленістю жінка вагітніє і виношує дитину за гроші, а при народженні дитини вона зразу віддає її замовнику.

Є випадки, коли з малозабезпечених сімей батьки продають одного з дітей, щоб мала можливість існувати сім'я. Ця дитина попаде в бордель.

Прослухавши виступи наших дітей, пропоную зробити висновки: на що потрібно звернути увагу в діях посередників, щоб не попасти в рабство.

Виявити, чи немає у посередників наявності обману:

ü    наявності насилля;

ü    здатності залучення до боргової кабали;

ü    експлуатація у корисних цілях.

Якщо ви будете уважні, то зможете виявити ці риси характеру ще до того, як потрапите у залежність.