Науково-методичний центр в ліцеї

Науково-методична ро­бота в експериментальному навчальному закладі реалі­зується не через організацію предметних кафедр, оскіль­ки вони не можуть ефективно виконувати свої традиційні функції й тому недоцільні, а через    науково-методичний центр (НМЦ). У цьому є необ­хідність, створено певні умови, визначені вище, і, відповідно, підготовлені педагогічні кадри.

НМЦ виступає як осередок згуртованості навколо страте­гічної мети діяльності експериментального навчального закладу та єдності педколективу. Тому покладання мети і реалізацію мети з'ясовувають і визначають методом досліджен­ня, що дозволило чітко усвідо­мити, зрозуміти та сформувати принципи і функції, тему і мету, напрями та завдання системно спланованої, високоорганізованої діяльності НМЦ.

Це досить високий показ­ник як роботи адміністрації, так і кожного вчителя експериментального навчального закладу. У такій атмосфері завідувач НМЦ є не просто реалізатором ідей, а діячем, здатним об'єднати колектив навколо нових якісних завдань, генерувати нові ідеї й досягати нових високих результатів саморозвитку вчителя та діяльності всього педагогічно­го колективу. Але вчитель ре­ально і послідовно намагається досягти тільки того, що вважає для себе цінним, тому принцип людиноцентризму дає йому й учневі свободу в самореалізації, оскільки експериментальний навчальний заклад характеризується не авторитарним учителем, а вчителем-фасиліратором, здатним підтримати і виховати само­достатню особистість.

Щоденна практична ре­алізація завдань, визначених напрямами діяльності НМЦ, втілюється в усіх організаційних формах науково-методичної роботи (індивідуаль­них, групових, масових), що виявляється у:

·     розробці стратегії та дов­гострокової перспективи з усіх напрямів науково-педагогічної діяльності педагогічного колек­тиву;

·     встановленні порядку на­уково-методичних  досліджень,

     Важливим фактором досліджень в експериментальному навчальному закладі є покладання мети –  а саме процес формування мети, її розгортання  в часі та даному інформаційному просторі на основі врахування особливостей виконавців діяльності, під час якої передбачено досягнення поставленої мети.

     Тому реалізація мети експериментального навчального закладу – це довгостроковий проект, а отже і процес, під час якого мета з внутрішньої мети людини переходить у наслідок –  результат діяльності:

·     забезпеченні зростання про­фесійної майстерності педа­гогів та виробленні мотивації їх високопрофесійної творчої діяльності;

·     забезпеченні підтримки ініціатив педагогів щодо ство­рення або поліпшення функціо­нування організаційних струк­тур, діяльність яких спрямована на визначення, ознайомлення та обмін педагогічним досві­дом;

·     змістовній організаційно-методичній та науково-дослід­ній діяльності;

·     виявленні турботи, органі­зації й забезпеченні роботи щодо підвищення науково-ме­тодичного рівня кожного вчите­ля гімназії;

·     залученні педагогів до ос­воєння нових і створення своїх елементів, моделей та техноло­гій навчально-виховного проце­су.

У експериментальних навчальних закладах ство­рено найсприятливіші добро­зичливі та комфортні умови для:

·     реалізації проблемно-по­шукової, науково-дослідної ро­боти і вчителів, і учнів;

·     надання кожному вчителю права на:

·     вільний вибір засобів до­ сягнення визначеної мети;

·     індивідуальний стиль і форми грамотної педагогічної діяльності;

·     творчий підхід до роботи;

·     залучення учнів до пошу­ково-дослідних робіт, розвитку їхніх творчих здібностей, фор­мування вмінь і навичок само­стійної роботи, розширення їхнього світогляду, виявлення їхніх інтересів, поглиблення знань з різних галузей науки;

·     проведення відкритих уро­ків (їх методично обґрунтова­ного самоаналізу та аналізу з оцінкою колег та адміністрації), що сприяє обізнаності педко-лективу в питаннях ефективних методик проведення уроків та оптимальних інтерактивних ін­формаційних технологій;

·     планової підготовки учнів до результативної участі в Малій академії наук.

Наступною найважливішою складовою системи роботи НМЦ і всього педагогічного ко­лективу є розвиток творчої особистості дитини, задоволення ії потреб у самопізнанні, само­вдосконаленні, самореалізації, особистому та громадянському самовизначенні.

У науково-методичній роботі експериментального навчального закладу зароджується нова ор­ганізаційна модель педагогічних досліджень, бінарних, відео- і сугестопедагогічних уроків з еле­ментами інтерактивних методів в умовах особистісно зорієнто­ваного навчання.

Але рух у цьому напрямі по­чинається з осмислення цін­ностей всього педагогічного колективу, які й визначають пе­дагогічну стратегію, глибоко ос­мислену і реалізовану кожним учителем, оскільки особистісні цінності є найважливішим мотивотвірним чинником.

Отже, робота НМЦ експериментального навчального закладу створює умови про­зорої діяльності кожного вчите­ля, що спонукає його до само­управління, освоєння педагогіки толерантності й високої культу­ри спілкування. Особливу ува­гу при цьому ми звертаємо на толерантне ставлення до носіїв інших поглядів, іншого менталі­тету, безконфліктне вирішення будь-яких питань.

Результатом творчих по­шуків педагогічного колективу експериментального навчального закладу стали короткотермінові об'єднання педагогів в творчі групи. Останнім часом вони впроваджуються як мікрогрупи та ініціативні групи у роботі над різними проктами.

 Мікрогрупа — одна з форм колективної науково-методичної творчості педагогів, які, на відмі­ну від методичного об'єднання, де основою груповання є певний навчальний предмет, визначаль­ним критерієм об'єднання обра­ли взаємну симпатію, особисту приязнь, психологічну сумісність і, головне, інтерес до єдиної педа­гогічної проблеми. Такі групи ство­рюються в педагогічному колективі лише на добровільних засадах, коли необхідно освоїти певну концепцію, теорію, методику, ідею.

Ініціативні групи, як правило, утворюються на час підготовки і проведення найвизначніших нау­ково-методичних заходів (педаго­гічної ради, науково-педагогічної конференції, методичних тренінгів тощо). У період підготовки про­ведення заходів ініціативна група педагогів вивчає стан актуальних проблем навчально-виховної та на­уково-методичної роботи, відвідує уроки, проводить бесіди з учите­лями, а також анкетування, (наприклад/із впровадження та " вдосконалення методики бінар­них уроків).

Діяльність НМЦ спрямовує роботу всього педагогічного колективу на культ нестандарт­них (нетрадиційних) ефектив­них форм впровадження нових педагогічних ідей: методичний тренінг, «круглий стіл», презен­тація: методичних пошуків, експрес-уроків тощо. Така робо­та реалізує короткотермінове разове об'єднання групи пе­дагогів з метою: або оволодіти конкретною методичною ідеєю, прийомом, або віднайти нове розв'язання складної думки та висловлює поба­жання щодо вдосконалення певної ділянки методичної проблеми.

Невід'ємною         частиною діяльності НМЦ в експериментальному навчальному закладі є активізація роботи з молодими перспективними пе­дагогами щодо реалізації ідеї розвитку навчального закладу в умовах особистісно зорієнтованого навчання, активізації науково-методичного пошуку і потенціалу. Така співпраця по­роджує нові форми розвитку та організації науково-методичної роботи з педагогічними кад­рами. Причому форми такі мо­жуть виникати як стихійно, так і цілеспрямовано з ініціативи керівників навчального закладу, вчителів, які відчули атмосферу свободи творчості.

Головними мотиваційними рушіями НМЦ є персоналізація особистісних внесків, що дає професійну наснагу вчителю та кожному гімназисту, і створен­ня ситуації успіху, за якої спос­терігається стійкий позитивний ореол експериментального навчального закладу.

Отже, виходимо з того, що робота НМЦ експериментального навчального закладу – це не система «натаскування» вчи­теля за певним алгоритмом, а система формування творчого і високопрофесійного підходу до роботи, (напевне, не експериментальна стратегія роз­витку будь-якого навчального закладу і педколективу, з часом не відповідає системі ціннос­тей учасників навчального процесу, що склалися в колективі, тому настає час, коли вона тільки залишається де­кларацією.

Програмні, інформаційні та креативні 

засади науково-методичного центру 

в умовах експериментальних 

навчальних закладів нового типу ліцей

Фундамент навчання – це інформаційно-комунікаційні технології,  як одна з причин інноваційної зміни парадигми класичної(класно-урочної) освіти на новітню, в якій педагогічна проблематика розглядаються як  проблема адаптації в інформаційному середовищі.

Останнє десятиліття своє місце в освіті України займає дистанційне навчання (ДН). Дистанційне навчання – це навчання через спілкування в інформаційній мережі, яке базується на знаковій системі  смислоутворення і обрабки інформації. Дистанційна освіта в глобальній мережі  включає в себе дві фахові групи: операторів, експертів,  та групу користувачів та учасників мережі.

Технологія дистанційного навчання в експериментальних навчальних закладах серед інших новітніх освітніх технологій   виявляється свої відмінності у створенні нової віртуальної реальності в освіті України. Мережа дистанційного навчання набуває актуальності саме, як віртуальної освіти – адже  багатофункціональна  комунікативна діяльність учасників мережі, це постійний обмін інформацією у різноманітних формах:

-         дебатів;

-         форумів;

-         дискусій;

-         семінарів;

-         конференцій;

-         симпозіумів;

-         з’їздів;

-         конкурсів;

-         захистів власних відкриттів;

-         творчих ігор;

-         та інших форм;

Наприклад, основна роль учасника  мережі дистанційного навчання: черпати та осмислювати інформацію з декількох джерел. Для учасника мережі стають важливими принципи та досвід тлумачення  знакових систем в мережі, аби сприйняття, розуміння, засвоєння набувало повної адекватності.

Отже, в основі дистанційного навчання – лежать технології різноманітних розпізнавань, трактувань та обробки, оцінки, корекції інформації про явища, процеси, образи, знаки, змісти, поняття. Таким чином, дистанційна освіта не стільки узагальнює і систематизує  класичну парадигму освіти, а  генерує  навчально-інформаційне середовище між учасниками мережі.

Особлива роль в дистанційному навчанні відводиться групам:

·        операторів інформаційної мережі, котрі контролюють технологічні процеси, операційну систему та слідкує за технічним станом мережі;

·        експертів-модераторів інформаційної мережі,  які володіють здібністю відшуковувати різні помилки та збої  в мережі, допомагають знайти вихід зі стану «заблудження», «зависання» мережі.  Будь-яка інформаційна мережа через порушення традиції учасником мережі стикається з проблемою інновації. Група експертів мережі формує банк досвіду діяльності учасників  інформаційної мережі в навчально-інформаційному середовищі як відносне світобачення цілісної системи знань. Справді, помилятися властиво всім, і не є виключенням, що інформаційні мережі дають збій, тому потрібно  уміти знаходити і адекватно реагувати на проблеми та вчасно виправляти конкретні помилки в мережі.

Найчастіше збої та помилки в інформаційних мережах зустрічаються у спілкуванні між учасниками при таких відношеннях:

- від сказаного у відносному сенсі до сказаного у безвідносному сенсі (та навпаки);

- від змісту, що розділяє, до змісту, що об’єднує  (та навпаки);

- помилки неадекватних висновків та наслідків;

- помилки асоціацій та аналогій;

- неконкретність;

- підміна схожим поняттям;

- дисгармонія компонентів створеного інформаційного продукту;

- неаргументоване виявлення недостовірних фактів знань;

- доводи у межах порочного кругу;

- поспішне узагальнення часткових рис та властивостей;

- заміщення причини та наслідків;

- підміна несхожим поняттям;

- помилки у визначенні поняття.

 Іноді помилки в інформаційній мережі виявляються у різних типах мислення:

- логічні;

- фактичні;

- предметні;

- структурні;

- аксіологічні;

- методологічні;

- понятійні.

Учасники  мереж дистанційного навчання іноді зловживають спотвореннями критеріїв "істини" та "правди". Найчастіше – це відверта заміна, підробка, компіляція та плагіат інформації, різні імітаційні види  учбової діяльності в при дистанційному навчанні, однак ці види  діяльності можуть бути використані під час розвитку умінь та навичок, під час накопичення творчих здібностей самими учасниками дистанційного навчання. До сих пір не встановлено  критерії творчих станів учасників ДН, що призводить до неможливість адекватного передбачення створенного учасником продукту навчання в мережі. Найцастіше, аби уникнути помилок, учасники меріжі  виходять зі своїм творчим доробком на групу, котра складається з експертів-фахівців.

На сучасному етапі розвитку інформаційних технологій з’явилася в інформаційних мережах ще одна ланка: творча мережа дистанційного навчання, як феномен досвіду інтелектуалів-учасників, вона набрала рис  трансцендентного вияву, тобто з феноменом “неявленого” у апріорній сфері діянь, але позначеного знаковістю в творчих станах та творчих середовищах через глобальні комунікації мережі Інтернет.

Зазначимо, що діяльність  мережі ДН яскраво виявляє феномен “творчих комплексів” учасників, насамперед у проблемних та конфліктних ситуаціях. Їх не завжди можна подолати самотужки, а через творчу ретроспекцію на банк досвіду у мережі ДН це добре вдається. Через проблемний діалог у творчій мережі виникають потенційні напруги у свідомостях учасників, це сприяє вияву творчого та духовного осягнення знань. Цікаві форми творчої свідомості в ДН визначають своєрідну технологію витвору інформаційного продукту на рівні психолінгвістичних та нейролінгвістичних можливостей універсальних знакових систем. Сама концентрація енергетики учасників ДН спричиняє процес  пізнання в мережі, апріорна достовірність, недостовірних, невиявлених знань потребує не суто розумових, а досвідно-інтуїтивних осяянь в колі протиріч та проблем. Як правило, учасники ДН інформаційних мереж відшуковують естетичну гармонію в образах створеного, не цураючись формальних протиріч, конструюючи своєрідні та експериментальні версії нерозпізнаного символу, де факт "істинності-хибності" в межах потрійних сфер людських субстанцій тіла-психіки-духу виходить на принципи, напрями, тенденції, концепції креативної діяльності. Так відбувається своєрідна кодифікація однієї з багатьох версій "правди творчого життя" при дистанційному навчанні.

 Особливу увагу у творчих мережах ДН становлять групи "трансцендентів", їхня творчість, як правило, реалізована у нейтральній щодо «моралі» формі авторського викладу, є унікальною метаморфозою знаків та  образів в системі знань.

У мережах дистанційного навчання трансценденти зосереджені на актуальних питаннях творчості:

-         отримання цілісних експертних галузевих систем;

-         проблематика співіснування штучного та природного інтелекту;

-         проблематика катастроф та конфліктів в мережі ДН;

-         проблеми, які спонукають у учасників відчуття "правди життя".

Дистанційне навчання містить весь оптимум досвіду, що накопичився в традиційному навчанні, при цьому також широко впроваджує інноваційні технології в освіті:

•  використання найактивніших методів навчання, які надають можливість економного використання часу учасника(групові дискусії, ділові ігри, тренінги, "мозкові штурми", робота з інтерактивними навчальними матеріалами);

•  розвиваючий підхід – допомагає у виявленні унікальних здібностей учасника, формування власної цілісної картини поглядів на матеріал, що вивчається, через узагальнені концепції, які можуть бути придатними в широкому діапазоні ситуацій;

•  андрагогічний підхід – системне використання особливостей навчання дорослих і людей похилого віку, які вже мають життєвий досвід, самі обирають, що їм вивчати та можуть забезпечити самоконтроль за процесом навчання;

•  наближення навчання до практичної діяльності учасника – навчання на базі робочої ситуації, залучення в навчальний процес практичного досвіду  інших фахівців;

 • використання проблемних методів навчання із залученням "робочої" ситуації;

• навчання протягом всього життя;

• навчання системному умінню не тільки знати, але й стратегічно думати, як використовувати знання, регулярно підвищувати свій інтелектуальний рівень.

До того ж, ДН забезпечує рівень найдешевших навчальних послуг для всіх прошарків населення незалежно від їх соціального статусу і місця проживання. Якісний рівень цих послуг досягається завдяки використанню наукового та освітнього потенціалу бібліотечних та  навчальних закладів.

Яка ж ситуація склалася наразі з ДН в Україні?

По-перше, це недостатній рівень ознайомлення з технологіями ДН, можливостями їх використання та  до впровадження. Наведемо результати соціологічних досліджень серед 495 респондентів.

 Дослідження показали такий рівень ознайомлення в групі вчителів з технологіями ДН:

10,9% – глибокий рівень;
27,1% – ознайомлення з вітчизняною методичною літературою;
54,3% – інформація від колег;
22,8% – не ознайомлені з визначеннями ДН.

 Ставлення викладачів до ДН:

 12,9% – проти ДН;
40,8% – не можуть відповісти.

Таким чином, соціологічні дослідження показують, що понад 80% викладачів не ознайомлені з технологією дистанційного навчання.

По-друге, можна погодитись з існуванням протиріч при створенні системи дистанційної освіти в Україні, а саме:

 
   - Потреби в дистанційній освіті (ДО) гострі у провінції, але не використвуються усі  можливості в містах і в столиці;

   - Висока вартість розробки дистанційного курсу та низька платіжна спроможність населення;

    - Офіційна і правова підтримка ДН є, але не завжди у потрібних формах;

    - В уяві більшості, центри ДН – це мультимедійний клас та інша техніка;

    - Центри ДН орієнтуються на свої можливості, а не на користувача освітнього продукту;

   - Пропагуються переваги ДН та замовчуються недоліки;

   - Більшість дистанційних курсів не мають чіткого визначення цілей та завдань;

    - Проекти ДН копіюють очну та заочну форму і не вносять нічого нового;

    - Форми та методи ДН здебільшого скальковані з очної форми навчання;

    - Необхідна підготовка творця та експерта до дистанційного навчання.

Розробка якісного дистанційного навчання  вимагає:

• Підвищення кваліфікації викладачів;

• Формування інформаційної культури школярів, студентів та населення України;

• Фінансування розробок міжнародними фондами та Міністерством освіти і науки України(дистанційна освіта окупить себе через 20-25 років у отриманні   інтелектуальної еліти нації);

• Розробка національної програми та стандартів ДН.

2. Забезпечення гнучкості та доступності дистанційного навчання

• Інтеграція новітніх інформаційних технологій у навчальний процес навчальних закладів різних рівнів;

• Забезпечення конкурентної спроможності дистанційних курсів на міжнародному освітньому ринку;

 
• Доступність до бібліотек та мереж вищих навчальних закладів;

 
• Взаємна акредитація курсів вищими навчальними закладами;

 
• Обов язкове врахування потреб інвалідів та людей з обмеженими фізичними можливостями.

3.  Наповнення інформаційного простору дистанційними курсами

• Організація інформаційного простору студента, який дає йому можливість отримати інформацію про курс, викладачів, критерії оцінки знань, зареєструватись, працювати в бібліотечному та ресурсному центрах;

• Організація інформаційного простору викладача, який дає можливість працювати у різних середовищах, ознайомлюватися з різними методиками та підходами до дистанційних курсів, методичними вказівками, досвідом інших викладачів, методами правового захисту авторських прав та інтелектуальної власності.

При розробці всіх концепцій ДН треба мати на увазі, що для розвитку такої форми навчання основна роль полягає в системі контролю за якістю освіти. ДН в Україні тільки починає свій шлях. Його розвиток може бути забезпечений реальною роботою на регіональному рівні. Це підвищення кваліфікації викладачів ВНЗ та вчителів шкіл, вибір віртуального навчального середовища, створення інформаційного освітнього простору в місті та регіоні, формування інформаційної культури населення України.

Створення оптимальних умов для ДН – це створення умов життєдіяльності і навчання дітей з фізичними обмеженнями для збереження та зміцнення їх здоров`я, отже ДН передбачає стратегічне мислення методистів:

·        Проектування змісту і навчальної діяльності в ДН;

·        моделювання дистанційних навчальних процесів;

·        дослідження та пошук критеріїв адекватності інформації;

·        експертиза і розпізнавання інформації згідно властивостям;

·        прогнозування результатів навчання;

·        обробка інформаційних потоків;

·        дослідження психічної діяльності дитини:

·        функції сприйняття,
- функції пам`яті,
- процесів відволікання та узагальнення,
- сенсомоторних процесів,
- процесів усвідомлення,
- конструктивних дій.

·        організації різноманітного та корисного дозвілля підлітків;

·        обробка інформації у високопродуктивних мережах;

·        оцінка та корекція режимів дня, форм і методів навчання, навчального навантаження в навчально-виховних закладах.

Поради учаснику дистанційного навчання

Завжди дотримуйтесь в мережі такту:

• Будьте щедрими на похвалу і скупими на покарання!

 
• Знайте, що логікою почуттів можна досягти більш доказово, ніж логікою думок. Людиною керують не тільки знання, але й почуття.

• Пам'ятайте, що мистецтво толерантності включає в себе не тільки вміння розповідати, але й уміння вислухати.

• Не забувайте, що тактовний експерт уміє все бачити, але не все помічати.
• Ніколи не дійте під впливом першого враження.

• Пам'ятайте, що втрата контролю над своїм настроєм веде до втрати такту.
• Бережіть свій настрій і настрій оточуючих.

• Не забувайте інколи поставити себе на місце опонента.

• Умійте визнати свою помилку перед опонентами. Відстоювання своєї помилки веде до втрати довір'я, поваги, авторитету.

• Пам'ятайте, що втрачений чи несправедливий авторитет довго не протримається. Легше засвітитись на мить, важко світитись завжди.

• Ставтесь до себе критично, не переоцінюйте свої можливості і себе.

• Будьте завжди послідовні.

 
• Одна із основних вимог педагогічної етики викладача - берегти і розвивати почуття людської гідності кожного учасника ДН, проявляти до кожного увагу, піклування і вимогливість.

У першу чергу клас педагогічних задач методиста дистанційного навчання  позв'язаний із прогнозуванням перспективи подальшого  навчання учасника в комунікативних мережах:

·                   прогнозування якісних показників навченості;

·                   прогнозування надійності знань для подальшого отримання досвіду;

·                   передбачення потужності інтелекту і прогнозування надійності системи знаньтворця.

При рішенні цих задач спостережується перехід від найпростіших регресійних і інших статистичних моделей прогнозу до істотно нелінійних адаптивних екстраполюючих фільтрів, реалізованих у вигляді складних творчих інформаційних мереж.

Використання інформаційних технологій для ДН в шкільній та вищій освіті значно підвищує якість знань учнів та студентів, тому необхідно розробляти дидактичні матеріали нового покоління, і як технічний засіб навчання застосовувати різні види комунікацій.

Глобальна мережа наявна майже у всіх навчальних закладах України. Інтернет – це насамперед могутній інформаційний засіб навчання, що прийшов на зміну традиційним і поєднує в собі всі  форми спілкування. Упровадження комп'ютерів в навчальний процес і технологія обробки інформації пов'язана з розв'язанням ряду проблем. Реалії сьогоднішнього дня: на ринку програмного забезпечення є велика кількість різноманітних комп'ютерних програм із загальноосвітніх дисциплін і спостерігається майже повна їхня відсутність із спеціальних дисциплін. Темпи забезпечення навчальних закладів сучасною комп'ютерною технікою починають перевищувати їхнє програмно-методичне забезпечення. Розробка цього забезпечення стримується відсутністю чітких вимог. Можливо, пропоновані методичні рекомендації щодо підготовки електронних засобів навчального призначення – програмного забезпечення, електронних підручників та інших засобів допоможуть, в якійсь мірі, вирішити вищезазначені проблеми.

Електронні засоби навчального призначення можуть бути такі:
   1. Мультимедійний навчальний проект з конкретної дисципліни;
   2. Навчально-ігрові змістовні програми;
   3. Комп'ютерна енциклопедія;
   4. Навчально-демонстраційна і контролююча програми;
   5. Тематичний комп'ютерний тест;
   6. Довідкова комп'ютерна база даних;
   7. Мультимедійна презентація;
   8. Електронний підручник тощо.

Створюваний програмний продукт для ДН повинен відповідати педагогічним, методичним, фізіолого-гігієнічним і технічним вимогам, а також мати супровідні матеріали, що допомагають найбільш ефективно використовувати його в навчальному процесі.

Педагогічні вимоги визначаються актуальністю теми, вибором конкретного програмного засобу, який найбільш відповідає певній дисципліні. Методичні вимоги передбачають облік особливостей і специфіки конкретної дисципліни, а також вибір найприйнятніших методичних прийомів і способів подачі навчального матеріалу, що підвищують ефективність навчального процесу.

Фізіолого-гігієнічні вимоги пов'язані з особливостями використання програмних продуктів у навчальному закладі, а також з розумінням того, що основні його користувачі-студенти. Тому необхідно ретельно підбирати шрифти, гаму використовуваних кольорів, а графічні зображення повинні бути досить чітко помітні. Технічні вимоги визначаються кількістю комп'ютерів у навчальних закладах і планом його відновлення в майбутньому. Головне, щоб комп'ютерні програми працювали стабільно і були захищені від некоректних дій користувача.
Розробка електронних засобів починається із з'ясування призначення і типу завдань, що плануються вирішувати з їх допомогою, потім проводять підбір і аналіз необхідних інформаційних джерел, створюється сценарій, розробляється інтерфейс і алгоритм програми, вибирається мова програмування. Закінчується ця робота тестуванням і налагодженням розробленої програми, а також підготовкою її опису, рекомендацій користувачеві по інсталяції й особливостях використання.

Організацію, керівництво і контроль за процесом розробки програмного продукту, звичайно ж, здійснюють викладач інформатики і викладач дисципліни, для якої він призначений, а сама робота може бути виконана силами студентів під час курсового проектування, практичних робіт у кружках програмування й інформатики, самостійної роботи. Звичайно ж, ця робота вимагає спеціальних знань, умінь, навичок і повинна виконуватися фахівцями, але все-таки необхідно хоча б почати думати про те, що робити в цьому напрямку, і тоді буде конкретний результат.

 
Найбільш розповсюдженим видом методичного забезпечення, необхідного для застосування сучасних інформаційно-комунікаційних технологій навчання, є, мабуть, електронний підручник або курс лекцій в електронному варіанті.
При створенні електронного підручника може бути використаний гіпертекстовий формат, що дозволяє розробляти навчальні посібники з якісно новими можливостями візуалізації навчального процесу. Стає можлива інтеграція графіки, відео-, аудіоінформації, а включення в підручник Flash-анімації дозволяє моделювати процеси, що важко представити візуально. До таких анімованих об'єктів можуть належати, приміром, динамічні моделі, що плавають, діаграми, що спливають, кольорові ілюстрації, схематичні підказки, що біжать рядками та ін. Навчальний матеріал можна подавати в ієрархічному вигляді, можливі посилання на глоссарії, додаткову літературу, тести для самоконтролю. Електронний підручник або курс лекцій в електронному варіанті може бути розміщений в мережі Інтернет або на сайті навчального закладу.

Створюючи електронний підручник, необхідно пам'ятати про те, що ним будуть користуватися не тільки учасники мереж, а тому важливо супроводити методичними порадами для викладача та поясненнями для фахівців.

Головна вимога до електронних засобів навчального призначення – бути інформативними, проблемними, спрямованими на розвиток дослідницьких, аналітичних і комунікативних здібностей; важливе також використання різноманітних дидактичних методів активізації пізнавальної і творчої діяльності, системність і послідовність викладу навчального матеріалу.
Окремо зупинимось на впровадженні нових інформаційних технологій для методичного забезпечення самостійної роботи.

Основні пріоритети в цьому напрямку:

   • підготовка в бібліотеці навчального закладу комп'ютерних баз даних, методик, дидактик, довідкових каталогів, упровадження нових електронних систем обслуговування;
   • розробка дидактичних матеріалів нового покоління, адаптованих для самостійної роботи;
   • використання електронних підручників і віртуальних засобів навчання;
   • мотивація необхідності використання для самостійної роботи комп'ютера й електронних носіїв інформації.

Методичний посібник і рекомендації для самостійної роботи учасників ДН також можуть бути виконані у вигляді електронного підручника. Такий підручник  повинен містити методичні рекомендації щодо самостійного вивчення навчального матеріалу, короткі теоретичні відомості, методичні вказівки щодо самостійної роботи, запитання для самоконтролю відповідно до ступеня засвоювання вивченого матеріалу, форми підсумкового контролю, перелік джерел інформаційних та літератури, обов'язкові посилання на нормативну документацію, довідникові дані, ілюстративний матеріал тощо.

 
Напевно, зараз важко повірити, але існує думка, що багато учасників ДН не мають постійного доступу до комп'ютера та й досконало працювати на ньому не можуть, а спілкування з книгою для них найбільш ефективне. Це не відповідає дійсності, але все-таки доцільно розробити методичні рекомендації для самостійної роботи учасників на паперовому носії, доповнивши їх компакт-диском з довідковими матеріалами, комп'ютерними тестами для тематичного і підсумкового контролю. При цьому варто мати на увазі, що електронні носії інформації довговічніші, при малих розмірах дозволяють умістити великий її обсяг, легко тиражуються і є економічно вигіднішими. Вивчення альтернативних джерел інформації на компакт-диску стимулює в учасників бажання аналізувати, узагальнювати, систематизувати і робити власні висновки. Якщо ж говорити про навчальний процес у цілому, то найважливішим, мабуть, є пошук шляхів ефективного використання комп'ютерів і мереж на їхній основі для навчання під час дистанційного заняття.