З досвіду виховної роботи вчителя

З досвіду виховної роботи  вчителя

Автор даної розробки ставить перед собою завдання поділитися досвідом в організації роботи за методиою  комплексно-технолічного підходу до навчання і виховання школярів. Матеріал, адресований соціоінженерам, вихователям, вчителям,  адміністрації освітніх закладів і працівникам органів  управління  народної освіти.

Найважливішою особливістю сучасного виховання в школі  є  його ненасильницьке регулювання діяльності дітей, підтверджене глибоким розумінням потреб та інтересів дітей з гуманними установками і толератним спонукання на:

·        взаємодію у культурному середовищі дітей;

·        використання права на власні цінності, гідність, внутрішню свободу,  волю;

·        власний вибір і  відповідальності дітей  за свій вибір.

З метою подолання серйозних проблем і періодичних невідповідностей  у  використанні ненасильницьких способів впливу на фізичну, психічну та інтелектуальну недосконалість природи дитини, вихований процес супроводжує  повноцінне життя дітей, згідно задатків, нахилів, інтересів та потреб дитини.

 Дитяче середовище проживає себе з періодичною конфліктністю інтересів його членів. Моральне виховання  під час конфліктів інтересів відкриває найширші можливості для активної співпраці між школярами і вихователями, їхньої творчої, навчальної, трудової і суспільної самодіяльності, з метою розвитку і формування всіх  природжених здібностей  жити в суспільстві і  відстоювати свої  та суспільні інтереси.

Головним чинником в навчально-інформаційному соціумі, що динамічно глобалізується, стає неоднорідне мінливе  середовище   дітей та їх мережа різноманітних  зв’язків, через яку  школярі по-справжньому і ефективно формують свій характер у бурхливій соціальній  співпраці з фахівцями.

Мережа зв’язків дитячого середовища вивільняє неабияку психічну енергію, яка потребує постійної регуляції і контролю вихователя, який розуміє причини і наслідки реальних дитячих конфліктів, який уміє  скеровувати  конфлікти на поліпшення морального стану дітей та ненасильницькими методами боротися  з ними з метою  узгодження різних інтересів та нахилів дітей і успішно вирішує проблему громадського порядку в соціумі.

Необхідно з ранніх років підтримувати та зберігати у школярів почуття справедливості, почуття колективізму, формувати вимогливість до себе і один до одного, сприяти чесності і правдивості, сприяти реальному вияву доброти і принциповості, стійкості і мужності характеру.

Як найважливіше завдання  виховання школярів є формування у них  високих етичних та естетичних смаків, мотивації на доброчинність, розуміння суспільного блага.

Основна мета  виховання школярів – це отримати безпосередній досвід життя у співпраці і взаємодії у соціумі для подальшого успішного життя та виживання в суспільстві(з моральними нормами та аномальними паталогіями), отримати навички в регулюванні особистої свободи, волі відповідальності за себе, сприяння власній долі і любові до  своєї родини, до малої батьківщини, до краси, правди і добра, формування відчуття щастя, гордості за нашу  Вітчизну, готовності до її захисту.

Розв’язання цієї задачі тісно зв'язується з подальшим вдосконаленням фізичного виховання школярів, створенням необхідних умов для повноцінної праці і відпочинку молоді. Наше  суспільство кровно зацікавлене в тому, щоб молодь  росла фізично розвиненою, життєрадісною, здоровою, готовою до  творчої праці і до захисту Батьківщини.

Особлива увага приділяється конкретному поліпшенню підготовки молодого покоління до кваліфікованої праці. Для успішного вирішення цього завдання передбачається цілий комплекс взаємозв'язаних заходів, направлених на об'єднання зусиль школи, сім'ї, громадськості, виробничих колективів і різних державних установ. Мовиться про необхідність тісного зв'язку трудового навчання і виховання з подальшим вдосконаленням інших аспектів всестороннього і гармонійного розвитку  школярів. Правильно поставлене трудове виховання, навчання і професійна орієнтація, безпосередня участь школярів в суспільно корисній, продуктивній праці є незамінними чинниками вироблення усвідомленого відношення до профільного навчання, цивільного становлення, етичного і інтелектуального формування особистості, фізичного розвитку.

Як бачимо, мова йде про тісний взаємозв'язок всіх сторін виховання школярів, про вдосконалення кожного напряму роботи в школі з урахуванням його впливу на особистість громадянина, що розвивається і формується в нашій Батьківщині.

Правильно, з науково обгрунтованих позицій вирішити ці питання без використання ідей і методів комплексного та технологічного підходу до навчання і виховання неможливо.

Виховання всесторонньої розвиненої особистості  передбачає координацію зусиль по всіх напрямах  виховання – ідейно-духовного, трудового, етичного, естетичного, фізичного.

Здійснюючи комплексний підхід до виховання необхідно:

1) при виборі завдань, змісту, методів і форм організації навчання і виховання школярів виходити з  необхідності  цілісного вдосконалення    навчально-виховної    роботи відповідно до нормативних вимог державного стандарту для середньої школи;

2) вибудовувати всю виховну роботу на основі нерозривної єдності знань, переконань і дії, слова і справи, одночасної дії на свідомість, відчуття і вольову сферу особи школяра;

3) при плануванні навчально-виховної роботи і аналізі її результатів особливу увагу звертати не тільки на успішне вдосконалення окремих напрямів роботи школи, але і на їх взаємовплив, на підвищення їх ролі у всесторонньому
розвитку   особистості   школяра;

4) максимально використовувати специфічні можливості кожного учителя та педагога під час навчання і виховання школярів у вирішенні завдань подальшого
вдосконалення роботи школи, в створенні найбільш сприятливих умов для здійснення основної мети школи;

5) координувати і об'єднувати зусилля усіх  ділянок роботи в школі, сім'ї, громадськості, виробничих колективів, дитячих і молодіжних організацій і органів учнівського самоврядування у вирішенні завдань подальшого вдосконалення навчання і виховання підростаючих поколінь, перетворення школи на направляючий центр виховної роботи мікрорайону.

Істотною особливістю вдосконалення виховання в школі є настійна необхідність строго збалансованого підходу до вирішення всіх поставлених в ній проблем і питань. Не можна допустити гіперболізування окремих з них в збиток іншим. Наприклад, потрібно підвищити науковий рівень змісту освіти, але в той же час усунути необгрунтоване перевантаження школярів ускладненим учбовим матеріалом. Ставиться завдання ввести в старших класах професійне навчання школярів, але одночасно потрібно поглибити їх загальну освіту і політехнічну підготовку. Відомо, що належить подолати горезвісну «процентоманію», але необхідно при цьому формувати відповідальне відношення школярів до навчання, виховувати у них інтерес до знань, активізувати їх учбову діяльність. Іншими словами можна сказати, що чуйний до всяких змін єдиний шкільний організм повинен розвиватися строго збалансовано, в тісній взаємодії всіх чинників і умов, що впливають на підвищення якості навчання і виховання школярів. Саме на таку збалансованість, на уміння виділити на кожному етапі вдосконалення навчально-виховного процесу головне, таке, що веде кожну ланку і націлює комплексний підхід до виховання.

Комплексно-технологічний підхід до навчання і виховання викликаний до життя не тільки великими потребами  в продуктивних силах  інформаційного суспільства, що постійно змінюються, а і виробничих відносин, новими завданнями духовної, валеологічної-виховної роботи в техногенному суспільстві. Найяскравіше це виявляється в роботі з молоддю, що вчиться. Повсюдно здійснюється інтенсивне структурування навчальних закладів і позашкільних установ. Виробничі колективи, громадські та релігійні організації, разом із збільшенням матеріальних витрат, розширюють свої зв'язки з школою, виділяють активістів-громадських діячів для занять з дітьми в школі і за місцем проживання, координують засоби виховних дій на учнях і їх батьків. У канікулярний період основна маса школярів охоплюється організованим відпочинком на дитячих майданчиках, в  таборах здоров’я,  в таборах праці і відпочинку, в різних об'єднаннях за місцем проживання при ЖЕКках, Будинках юнацтва, Палацах культури і тому подібне.

Останніми роками значно виріс технологічний потенціал вчителів, підвищився рівень їх кваліфікації. Це забезпечує в багатьох педагогічних колективах творчі пошуки реалізації ідей комплексного підходу до виховання в системі учбово-виховної роботи.

Наукові дослідження і передовий педагогічний досвід в області комплексного та технологічного підходу до виховання школярів широко обговорюються на сторінках педагогічних книг, в періодиці. Оволодінню теорією і методикою комплексного-технологічного підходу до виховання сприяють заняття в системі  навчання педагогічних кадрів, семінари і лекції в інститутах удосконалення вчителів, методична робота в школах, а також самоосвіта педагогів по особистих творчих планах.

Процес комплексного виховання найчастіше відбувається під час спілкування школярів над виявленням причин конфліктів, проблем, питань і колективного пошуку відповідей на них. Вибір комплексних форм виховання обумовлений рядом обставин. По-перше, це дозволяє з широкого круга проблем комплексного підходу до виховання школярів вибрати найбільш актуальні для даного періоду впровадження в масову практику. По-друге, нагальне вирішення проблемних питань дає можливість в більш цілісному вигляді викласти способи організації окремих видів різноманітної  діяльності з урахуванням вимог комплексного підходу до виховання. По-третє, використання питально-відповідної форми забезпечує оптимальне  освітлення цілої системи  проблем особистості в колективі і комплексного підходу до їх  нагального вирішення та з розглядом методичних питань, що хвилюють вчителя у зв'язку з його повсякденною роботою по підвищенню якості навчання і виховання школярів. По-четверте, питально-відповідна форма залучає і доповнює інтерактивні форми роботи по підвищенню ролі кожого учня у процесі вирішення проблеми, відкриває широкі можливості для вибору найбільш раціональних методів і форм її організації.

Будь-яка освітня технологія ставить собі за мету виховання особистості у процесі залучення її до засвоєння досвіду та вироблених людством цінностей, створення сприятливих умов для реалізації нею свого природного потенціалу та творчого ставлення до життя.

Виховання особистості спрямоване на утвердження у свідомості  суспільно-значимих норм і правил поведінки.

У відповідності з освітньою технологією виховання проводиться по таких напрямках:

·        Національне(повага до законів,  державної символіки, корифеїв національної ідеї);

·        Громадянське(залучення  учнів до участі в різних громадських заходах);

·        Випереджувальне(превентивне попередження  та інструктажі);

·        Правове(знання про природні та узаконенні права людини, які не порушують права інших);

·        Релігійне(знання про світоглядні орієнтири та вчення про символіку людської любові, віри, надії);

·        Родинне(сімейні традиції, взаємоповага і взаємодопомога дітей і батьків, догляд за немічними родичами);

·        Моральне(розвиток почуття гідності у дитини, совісті та толерантного ставлення до інших людей);

·        Художньо-естетичне(виховання на зразках добродійності та чуйності, смаків та почуттів);

·        Фізичне(формування фізично здорового тіла);

·        Екологічне(збереження  чистоти довкілля та формування екологічної свідомості);

·        Валеологічне(формування здорового способу життя на зразках);

·        Трудове(виховання працелюбності і повага до людей праці і будь-якої професії);

·        Гендерне(виховання рівноправного ставлення до будь-якої статті);

·        Економічне(залучення дітей до економічних проектів класу) .

На даний час виховна  робота учителя школи  відбувається у злагоді батьками за допомогою:

·        Листування;

·        Телефонних розмов;

·        Батьківських зборів;

·        Педагогічного консіліуму;

·        Анкетувань;

·        Педагогічних спілкувань з окремими членами сім’ї;

·        Інформувань батьків через запис у щоденнику.

Системність і постійність виховної роботи педагога проявляється у таких видах роботи:

·        Збирання відомостей про учнів(характер, фізичні можливості, здоров’я, сімейний стан);

·        Вирішення поточних питань з учнями(розклад уроків, ведення щоденників та інше);

·        Діагностика поведінки правопорушень учнів(анкетування; виховні моменти);

·        Індивідуальна бесіда з учнями(у разі коли настає правова відповідальність за навмисне порушення  прав та гідності особи);

·        Виховна година(розвиток класного колективізму);

·        Складання психолого-педагогічних  характеристик учням;

·        Ведення соціального паспорту класу;

·        Корекція відхилень у поведінці учнів та робота з невстигаючими;

·        Проведення інструктажів з  безпеки  життєдіяльності;

·        Вивчення правил дорожнього руху;

·        Боротьба з шкідливими звичками;

·        Допомога обдарованим учням у вирішенні проблемних питань з учителями;

·        Календарне планування виховної роботи;

·        Організація і проведення позакласних заходів;

·        Організація ланок та  керівних органів класу;

·        Ведення класного журналу та  особових справ учнів.

·        Постійний контроль за відвідуванням учнями школи.

Педагогічні поради досвідченого вихователя

Як коректно примусити співбесідника погодитися з вашою позицією? Найвірніший спосіб – це використовувати техніку прихованого гіпнозу. Прийоми прості: певний мовний зворот плюс точно підібраний голосовий режим.

Звичні фрази, до яких людина не відноситься критично через їх розхожість, насправді володіють чудодійною властивістю: вони легко обходять бар'єр опору свідомості співбесідника, безпосередньо впливаючи на його підсвідомість.

Прикладів тому множина. Ось найхарактерніші:

«Ви, як розумна людина, розумієте, що...»

Ваш опонент або повинен визнати себе дурним, або все зрозуміти і – погодитися.

«І я розумію, що Ви в глибині душі...»

А душа у нас така глибока, що відшукати там можна що завгодно.

«А не чи сама доля нас звела? Так хіба ми не знайдемо з вами спільну мову?»

Апеляція до долі – цей прийом майже завжди чудово спрацьовує.

«Адже це життя... Так буває в реальному житті» .

Апеляція до життя. Формулювання часто використовується для пояснення найбезглуздіших моментів в житті або неприємних обставин.

«Але адже Ви розумієте, що людям властиво помилятися.

Хто з нас не робив помилок?»

Фіксація на загальному досвіді здійснення помилок. Цей прийом хороший у важкій розмові з опонентом. Кожній людині властивий суб'єктивізм. Кожен може пригадаєте власні помилки, а це допомагає зближуватися навіть людям, що стоять на ворожих позиціях.

«Якщо вже бути до кінця відвертим, то я вам скажу головне...»

Цей прийом часто використовується політиками. Горезвісна чесність сильних світу цього зачаровує, а розповідь про найголовніше приковує до себе увагу.

«Вибір без вибору».

Прикладом може служити пропозиція припинити суперечку в цю ж хвилину або через п'ять хвилин.

Три «Так».

Психіка людини подібна до вагону: його треба зрушити з мес та декількома ривками, а потім він покотиться сам.

Наприклад, ви згодні, що всім людям хочеться заробити більше грошей (1), і згодні, що це багато в чому залежить від інших людей (2), і згодні, що це може привести до успіху або поразки на якомусь етапі (3). А значить, ви погодитеся, що для досягнення успіху вам потрібно вивчати психологію маніпуляції.

Генералізування.

Цей прийом полягає в перемиканні уваги з конкретних претензій на глобальні або загальнолюдські проблеми.

Конкретизація.

Прийом полягає в перекладі глобальних питань у вузькі, конкретні рамки, що значно утрудняє чітке формулювання претензій.

Зміна ярлика.

Можна замінити дратівливі вас поняття приємніші, коректніші.

Використання невідповідності між теорією і практикою.

Апеляція до того, що теорія це одне, а на практиці багато що відбувається по-іншому.

Іронічне посилання на популярні фільми.

Якщо людина поводиться в спорі жорстко, його можна запитати: чи не надивився він бойовиків?

Інкорпорація.

Прийом змінює сприйняття сенсу претензій з негативного на позитивний. Якщо ваш опонент ні на йоту не поступається своїми позиціями, можна сказати: «Адже це здорово, що Ви така принципова людина! Ви гідні усілякої похвали і пошани».

Таким чином, сприйняття його позиції буде змінено на позитивне.

Людям потрібна правда. Світом повинна правити справедливість.

Проте це незвичайнісінький міф:

...Працівникам пошти потрапляє до рук лист з глухого села, адресований Дідові Морозу. Пише хлопчик: «Дідусь Мороз! Ми живемо в маленькому селі. Сім'я у нас бідна. У мене навіть зимової одежинки немає. Вишли мені хоч що-небудь до Нового року. Можливо, шапочку, валянки, рукавички...»

Жалісливі поштові працівники зібрали гроші, купили одяг і відіслали хлопчикові. Після Нового року приходить лист: «Дідусь Мороз! Спасибі тобі за валянки, спасибі за шубку, спасибі за шапочку. А ось рукавичок не виявилось, напевно, на пошті вкрали».

 «Правда – вона свята. Але чому ж тоді її використовують в такій брудній справі, як шантаж?» – поставив мені одного разу непросте питання директор розшукового агентства.

Правда, як жебрачка – всі її слухають, жаліють і співчувають, але ніхто не збирається пускати до себе в будинок.

Якщо хочеш зробити людині боляче – скажи йому правду.

Правда сама сильнодіюча отрута.

Якщо ми дізнаємося всю правду про наших друзів, близьких, політиків, то світ остаточно розвалиться.

Дійсну ціну правди знають політики, журналісти, священики, а краще за всіх могильники, тому що саме їм доводиться ховати жертви правди, що раптово відкрилася.  А цього більш ніж достатньо.

Правда добре, а щастя краще.

І відмітьте, коли люди звертаються до вас, волаючи до справедливості, наступна фраза, як правило, сповіщає про те, що ви повинні щось дати або щось зробити для них, – ці ази  життя повідав нам в приватній бесіді один кримінальний авторитет. Дійсно, чомусь саме бандити і політики найчастіше вживають слово «справедливість»?

Справедливість, як красива жінка – її всі хочуть, але ніхто не поспішає одружуватися. Отже на торжество справедливості особливо розраховувати не доводиться.

Якщо  ви вважаєте, що чеснота і порок абсолютні, тоді розглянемо такий на перший погляд нереальний випадок:

...Русалочка припливла до батька:

– Тато, я добру справу зробила! Люди прив'язали мотузком якусь тварину і опустили у воду, а я підпливла і мотузок відрізувала – хай живе на волі!

– Доця, донечка! Ти більше так не роби. Це було не тварина, а водолаз.

Або народна мудрість підказує ще одну анекдотичну  ситуацію:

...Піп після смерті потрапив в пекло. І дійшов до нього слух, що його сусід-шофер, алкоголік і злісний матюгальник, перебуває в раю. Обурившись такою несправедливістю, піп вигукнув:

– Як же так, Господи! Я ніколи не пив, не палив, не лаявся, все своє життя проповідував і в результаті опинився в пеклу.
А Федька, п'яниця і матюгальник , розгулює по раю!

І відповів йому Господь:

– На твоїх проповідях всі спали. А коли Федір вів свій автобус, всі ревно молилися.

Насправді і чесноти, і пороки – відносні. Будь-яка чеснота – продовження пороку, а будь-який порок може розвинутися в чесноту. Це стверджував ще  Гете: «Як з будь-якого пороку можна зробити чесноту, так з чесноти можна зробити порок».

З піною у рота організатори різних добродійних фондів і громадських організацій по підтримці чогось або когось товкмачать одне і те ж: «Люди втомилися від бруду і зла. Тільки доброта врятує мир. Побажайте добра своїм дітям і батькам! Допоможіть тим, хто поряд — і вам зарахується. Не потрібно бути скнарами і вам зарахується сторицею. Ваша доброта врятує світ!»

Невідомо, чи таким чином ви врятуєте світ, але керівників подібних організацій облагодіє точно, оскільки в основі різного толку добродійних структур лежить комерційний інтерес верхівки: для них головне – відняти у вас гроші. Але прикривається це все фіговим листком благих намірів.

Справжня чеснота виявляється не в говорильні, а у дії, коли хтось творить добро від чистого серця і не чекає винагороди.

Про це чудово написав в одній з своїх розповідей Олександр Купрін:

...Коли закінчив своє земне життя святий апостол Петро і був покликаний на небо, то вручив йому Господь небесні ключі від райських брам.

Зі всіма священними ревнощами ніс свою високу службу апостол, відмикаючи двері раю для душ тих людей, які своїм земним життям і за рішенням Вищого праведного судді виявилися гідними небесних блаженств.

Але тільки одного разу приходить апостол Петро до Господа Бога у великій тривозі і... говорить: «...Ось вже багато днів, як я помічаю в дуже світлому Твоєму раю деяких людей, яких не впускав в райські двері. Не можу собі пояснити, як вони сюди пробралися».

Тоді Бог сказав: «Слідуй за мною, святий Петро».

...Дійшли вони, нарешті, до гранатового гаю і помітили крізь гілки чийсь блакитний хітон. Підійшли обережно ближче і щоб побачили? Під горою, на зеленій галявині, усипаній маргаритками, стоїть пресвята Діва і дивиться вниз з краю глибокого обриву, звідки видно земля і видно всі люди. У руках же у Пречистої тоненька, ледве видна драбинка, виткана з якнайтоншого блакитного шовку.

Чуються з пропасті жадібні стогони, чуються крики страждань, чуються жаркі, гарячі благання. І ось раз по раз опускає Пречиста свою павутинку-драбинку.

...І після кожного врятованого підіймає Владичиця вгору прекрасні свої руки і говорить розчулений: «Господь Мій і Бог! Ти все бачиш, чуєш і знаєш. По непрореченому Твоєму милосердю пробач мені, що порушую я мудрі порядки Твого дуже світлого раю. Але я жила на землі, і Сама Я мати. Чи можу я відмовити матері, благаючій  за сина? І чи не Я  Мати всього слабкого, стражденного людства? Відпусти мені гріх мій».

Поклав тоді Бог всемогутню свою руку на плече апостола Петра і сказав: «Підемо звідси потихеньку. Нам з тобою тут робити нічого».

Хочу привернути вашу у вагу на поняття моралі – як феномену мовної культури народу.

Спробуйте   розпізнати слова, які близькі за змістом до значення слова: «добро»:

Бог, Батьківщина, Родина, Храм; Душа; Правда; Робота; Допомога; Мати; Батько; Рай;

Сила; Народ; Громада; Мир; Батьківщина; Дружба, Кохання, Милостиня; Вітання; Гості;

Святість; Тепло; Дзвін; Сердечність; Присяга; Діти; Розум; Мудрість; Щастя; Співчуття;

Паска; Пам’ять;Оплот; Співчуття; Їжа; Чистота; Журба; Весілля; Сором; Спів; Сміливість;

Герой; Свято; Піст; Квіти; Подарунки; Тривога; Дружина; Умілі руки; Голова; Світло;

Чесність; Вода; Оборона; Відважність;Щирість; Ощадливість; Здоров’я; Нірвана; Страм;

Совість; Молитва; Покаяння та інші(додайте власні  слова).

А тепер давайте  розпізнаємо слова, які близькі за змістом до значення слова: «зло»:

злочин; голод; ворожба; пекло; підлість; бійка; лукавство; гроші; жадність; ненависть;

одіозність; кривда; лихо; заздрість, чорт; гнів; гріх; бруд; війна; наркотики, опій; куріння;

крадіжка; отруєння; осуд; страх; брехливий донос; темінь;  порушення права людини на вибір; погрози; прокльони; нецензурне лихослов’я, паплюження; лайка; смерть; терор;

німотність душі; ксенофобія; вбивство; гнів; злість; обман; зрада; заздрість; ревнощі; провокації; сварка; скандал; шантаж та інші .

Спробуйте обдумати такі тези:

Відповідальність – основна категорія моральної свідомості.

Проблема відповідальності. Екзистенція як респонденція власного «я».

Проблема сенсу життя, ставлення до смерті: моя історія  життя і моя сучасність.

Екзистенційний аспект кінцевості людського буття.  Щастя. Добро. Любов.

Страждання, жаль, турбота як чинники людської моральності.

 Гідність, совість, сором, форми морального самоусвідомлення людини. Свідомість як світовідношення.